в'язальник
В'ЯЗА́ЛЬНИК, а, ч.
Той, хто в'яже (у 1, 3 знач.).
– А багато до неї [машини] треба? – Нащо багато? Всього .. в'язальників з десяток (Панас Мирний);
– Чи ба, який косар! Чи ба, який в'язальник, – промовляв старий (Л. Яновська);
Із полотна, знятого в'язальниками за тиждень, вийде додатково понад 11 тисяч дитячих костюмчиків (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- в'язальник — в'яза́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- в'язальник — -а, ч. Той, хто в'яже (в 1, 3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- в'язальник — В'язальник, -ка м. Вяжущій снопы. Словник української мови Грінченка