в'язальник

В'ЯЗА́ЛЬНИК, а, ч.

Той, хто в'яже (у 1, 3 знач.).

– А багато до неї [машини] треба? – Нащо багато? Всього .. в'язальників з десяток (Панас Мирний);

– Чи ба, який косар! Чи ба, який в'язальник, – промовляв старий (Л. Яновська);

Із полотна, знятого в'язальниками за тиждень, вийде додатково понад 11 тисяч дитячих костюмчиків (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. в'язальник — в'яза́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. в'язальник — -а, ч. Той, хто в'яже (в 1, 3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. в'язальник — В'язальник, -ка м. Вяжущій снопы. Словник української мови Грінченка