гайдуцтво

ГАЙДУ́ЦТВО, я, с.

1. Збірн. до гайду́к 1.

Керівники угорського повстання 1697 року, до якого приєдналися й опришки з Берегівщини та Мукачівщини, звернулися до Ференца Ракоці ІІ з пропозицією очолити спільну боротьбу, закликати до активних дій дворянство і гайдуцтво (з наук. літ.);

Геройськими подвигами у боротьбі з турками прославилося і болгарське гайдуцтво (із журн.).

2. Збройна боротьба балканських слов'ян проти турецького поневолення.

Попри .. тяготи гайдуцтва, вона була струнка, підтягнута, красива (В. Малик);

І. Франко позитивно оцінював гайдуцтво як форму боротьби болгарського народу проти турків, він популяризував цей рух, перекладаючи й друкуючи в пресі гайдуцькі пісні (з навч. літ.).