ганглій
ГА́НГЛІЙ, я, ч.
1. анат. Скупчення нервових клітин, волокон та їхньої супровідної тканини у людини і тварин; нервовий вузол.
За літературними даними, папілярний м'яз не містить у своїх структурах будь-яких нервових гангліїв (з наук. літ.);
За допомогою лупи можна розгледіти грудні і черевні ганглії жука-плавунця (з навч. літ.).
2. вет., мед. Невелика пухлина, кіста на суглобі.
Найчастіше ганглій виникає в ділянці лучезап'ястного суглоба (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ганглій — га́нглій іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- ганглій — -я, ч., мед. Кістозне утворення, стінка якого складається із сполучної фіброзної тканини, а вмістом є драглеподібна речовина зі значною кількістю муцину. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ганглій — га́нглій (від грец. γαγγλίον – вузол) 1. Обмежене скупчення нервових клітин, волокон та їхньої супровідної тканини у людини і тварин, 2. Кістозне утворення на суглобі. Словник іншомовних слів Мельничука
- ганглій — ГА́НГЛІЙ, я, ч. Обмежене скупчення нервових клітин, волокон та їхньої супровідної тканини у людини і тварин; нервовий вузол. За літературними даними, м’яз [папілярний] не містить у своїх структурах будь-яких нервових гангліїв (Фізіол. ж., VII, 1, 1961, 35). Словник української мови в 11 томах
- ганглій — (грец. — вузол) Орнаментальна композиція, докл. див. гіріх. Архітектура і монументальне мистецтво