гарбуз
ГАРБУ́З, а́, ч.
1. Городня сланка рослина родини гарбузових з великими круглими або овальними плодами.
Гарбузи, розпустивши широке листя, наче шнуром, кругом обводили невеличкі грядочки (Панас Мирний);
Гарбуз піднімав лапаті дзвоники (А. Малишко);
Горища пахнуть першим сіном І гарбузи цвітуть між картоплями (М. Вінграновський).
2. Плід цієї рослини.
Між ними [соняшниками] виблискували пиками здоровенні сірі гарбузи (Іван Ле);
На старість жовкнуть гарбузи тяжкі, горох журливо хилиться та й годі (Б.-І. Антонич);
* Образно. На столах серед спорожнілого посуду лежали жовті й червоні гарбузи голених голів. Братчики і гості валилися один на одного і зиркали навколо очманілими очима (З. Тулуб);
* У порівн. Голова його могутня на худій, жилястій шиї гнулася сама вдолину, мов на гичці той гарбуз (І. Франко).
◇ Годува́ти / нагодува́ти гарбуза́ми (рідше гарбузо́м) див. годува́ти;
Дава́ти (підно́сити) / да́ти (піднести́) [пече́ного] гарбуза́ (кабака́) див. дава́ти;
Діста́ти (схопи́ти, покуштува́ти і т. ін.) [пече́ного] гарбуза́ див. дістава́ти;
Лиши́тися (оста́тися, бу́ти і т. ін.) з гарбузо́м див. лиша́тися;
Па́хне гарбузо́м див. па́хнути;
(1) Як ви́росте гарбу́з на вербі́, зі сл. буде, стане, ірон. – уживається як категоричне заперечення змісту сказаного; ніколи не (буде, стане).
А я ж думав – серце буде навіки твоє, Одказала дівчинонька: “Ось годі тобі! Тоді буде, як виросте гарбуз на вербі” (Л. Глібов).
Значення в інших словниках
- гарбуз — -а, ч. 1》 Городня сланка рослина з великими круглими або овальними плодами. 2》 Плід цієї рослини. Давати гарбуза жарт. — відмовляти тому, хто сватається. Великий тлумачний словник сучасної мови
- Гарбуз — Гарбу́з іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- гарбуз — га́рбуз ірон., знев. вояк (ст) гарбу́з 1. гарбуз ◊ я тобі́ про образи́, а ти мені про гарбузи́ → образ 2. ірон., Знев. голова (ср, ст)||калапітра (каляпітра), кібель, лепета (липета), лепетина, маґола, маківка, макітра, макува, мозківниця, паля, розум, фраєрська пала, фраєрське вухо Лексикон львівський: поважно і на жарт
- гарбуз — Гарбуз мамі твоїй. Жартівлива лайка. Гарбуз — диня. Дістав гарбуза. Дівчина відмовилась іти за нього заміж. Я до нього за образи, а він до мене за гарбузи. Коли хто не говорить до речі. Приповідки або українсько-народня філософія
- гарбуз — (-а) ч.; жрм, крим. Голова. СЖЗ, 30. Словник жарґонної лексики української мови
- гарбуз — див. голова Словник синонімів Вусика
- гарбуз — Одно- або багаторічна трав'яниста рослина родини гарбузових, баштанна культура; плід — вел. (до 50 кг), використовують як харчову і кормову культуру; в Європі, Пн. та Пд. Америці та Азії вирощують численні сорти гарбуза, зокрема, г. великоплідний і... Універсальний словник-енциклопедія
- гарбуз — годува́ти гарбуза́ми кого, жарт. Відмовляти тому, хто сватається. — У нас не попадайсь, зараз провчимо, а найбільше тих, що добрих людей замість рушників та годують гарбузами (Г. Фразеологічний словник української мови
- гарбуз — ГАРБУ́З (городня сланка рослина; її плід), КАБА́К діал.; ХА́НЬКА заст. (плід). Уляна зривала на городі гарбузи, плутаючись в довгому огудинні (Григорій Тютюнник); — Не кабак же в мене на плечах, а голова, та ще й неабияка (М. Словник синонімів української мови
- гарбуз — Гарбу́з, -за́; -бузи́, -зі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гарбуз — ГАРБУ́З, а́, ч. 1. Городня сланка рослина з великими круглими або овальними плодами. По невеличких тичинках вився горох, квасоля, а гарбузи, розпустивши широке листя, наче шнуром, кругом обводили невеличкі грядочки (Мирний, IV, 1955, 205)... Словник української мови в 11 томах
- гарбуз — Гарбуз, -за м. 1) Тыква, Cucurbita maxima. 2) дати гарбуза. Отказать сватающемуся. Сватало її багато парубків, так вона всім гарбуза давала. Чуб. II. 92. покуштувати, взяти, з'їсти гарбуза. Получить отказъ при сватовствѣ. Ном. № 8976. ум. гарбузець. ув. гарбузище, гарбузяка. Словник української мови Грінченка