1. Словник української мови в 11 томах

гарбуз

ГАРБУ́З, а́, ч.

1. Городня сланка рослина з великими круглими або овальними плодами.

По невеличких тичинках вився горох, квасоля, а гарбузи, розпустивши широке листя, наче шнуром, кругом обводили невеличкі грядочки (Мирний, IV, 1955, 205);

Гарбуз піднімав лапаті дзвоники (Мал., І, 1956, 286).

2. Плід цієї рослини.

Між ними [соняшниками] виблискували пиками здоровенні сірі гарбузи (Ле, Опов. та нариси, 1950, 5);

*Образно. На столах серед спорожнілого посуду лежали жовті й червоні гарбузи голених голів (Тулуб, Людолови, II, 1957, 97);

*У порівн. Голова його могутня на худій, жилястій шиї гнулася сама вдалину, мов на гичці той гарбуз (Фр., XI, 1952, 195).

◊ Дава́ти (да́ти, підно́сити, піднести́) [пече́ного] гарбуза́, жарт. — відмовляти тому, хто сватається.

Сватало її багато парубків, так вона всім гарбуза давала (Укр.. казки, 1951, 155);

— Адже він тебе сватав, та ти піднесла йому печеного гарбуза? (Кв.-Осн., II, 1956, 206);

Діста́ти (з’ї́сти, покуштува́ти) [пече́ного] гарбуза́ — одержати відмову під час сватання.

Не один з магнатів і князів умизгався за княгівною [князівною], не один і залицявся, і кожному довелось.. покоштувать [покуштувати] гарбуза (Стор., I, 1957, 368);

Стецько, діставши гарбуза від Уляни Шкуратової, пішов із Слобожанщини аж на Львівські землі (Вишня, І, 1956, 268).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гарбуз — -а, ч. 1》 Городня сланка рослина з великими круглими або овальними плодами. 2》 Плід цієї рослини. Давати гарбуза жарт. — відмовляти тому, хто сватається. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. гарбуз — ГАРБУ́З, а́, ч. 1. Городня сланка рослина родини гарбузових з великими круглими або овальними плодами. Гарбузи, розпустивши широке листя, наче шнуром, кругом обводили невеличкі грядочки (Панас Мирний); Гарбуз піднімав лапаті дзвоники (А. Словник української мови у 20 томах
  3. Гарбуз — Гарбу́з іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  4. гарбуз — га́рбуз ірон., знев. вояк (ст) гарбу́з 1. гарбуз ◊ я тобі́ про образи́, а ти мені про гарбузи́ → образ 2. ірон., Знев. голова (ср, ст)||калапітра (каляпітра), кібель, лепета (липета), лепетина, маґола, маківка, макітра, макува, мозківниця, паля, розум, фраєрська пала, фраєрське вухо Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. гарбуз — Гарбуз мамі твоїй. Жартівлива лайка. Гарбуз — диня. Дістав гарбуза. Дівчина відмовилась іти за нього заміж. Я до нього за образи, а він до мене за гарбузи. Коли хто не говорить до речі. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. гарбуз — (-а) ч.; жрм, крим. Голова. СЖЗ, 30. Словник жарґонної лексики української мови
  7. гарбуз — див. голова Словник синонімів Вусика
  8. гарбуз — Одно- або багаторічна трав'яниста рослина родини гарбузових, баштанна культура; плід — вел. (до 50 кг), використовують як харчову і кормову культуру; в Європі, Пн. та Пд. Америці та Азії вирощують численні сорти гарбуза, зокрема, г. великоплідний і... Універсальний словник-енциклопедія
  9. гарбуз — годува́ти гарбуза́ми кого, жарт. Відмовляти тому, хто сватається. — У нас не попадайсь, зараз провчимо, а найбільше тих, що добрих людей замість рушників та годують гарбузами (Г. Фразеологічний словник української мови
  10. гарбуз — ГАРБУ́З (городня сланка рослина; її плід), КАБА́К діал.; ХА́НЬКА заст. (плід). Уляна зривала на городі гарбузи, плутаючись в довгому огудинні (Григорій Тютюнник); — Не кабак же в мене на плечах, а голова, та ще й неабияка (М. Словник синонімів української мови
  11. гарбуз — Гарбу́з, -за́; -бузи́, -зі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. гарбуз — Гарбуз, -за м. 1) Тыква, Cucurbita maxima. 2) дати гарбуза. Отказать сватающемуся. Сватало її багато парубків, так вона всім гарбуза давала. Чуб. II. 92. покуштувати, взяти, з'їсти гарбуза. Получить отказъ при сватовствѣ. Ном. № 8976. ум. гарбузець. ув. гарбузище, гарбузяка. Словник української мови Грінченка