1. Фразеологічний словник української мови

гарбуз

годува́ти гарбуза́ми кого, жарт. Відмовляти тому, хто сватається. — У нас не попадайсь, зараз провчимо, а найбільше тих, що добрих людей замість рушників та годують гарбузами (Г. Квітка-Основ’яненко); Дівчині вже вісімнадцять минуло, а вона й досі женихів гарбузами годує (М. Стельмах).

дава́ти (підно́сити) / да́ти (піднести́) (пече́ного) гарбуза́ кому, жарт. Відмовляти кому-небудь у сватанні. Гарна була дівчина, на все село. Сватало її багато парубків, так вона всім гарбуза давала (Укр.. казки); Маринка наша довго ховалася, та син старости виказав,— він до неї колись сватався, а вона йому гарбуза піднесла (О. Іваненко); (Відьма:) Знаю, знаю про твою біду, якого тобі (сотнику) мудрого печеного гарбуза піднесла Йосипова Олена (Г. Квітка-Основ’яненко). роздава́ти гарбузи́ (про багатьох або багатьом). Може, з десяток женихів залітало на обійстя Вариводи, щоб одержати Ярину та пару добрячих волів з млином на підпряжку, так скажена дівка всім женихам роздала гарбузи (В. Речмедін).

діста́ти (покуштува́ти) (пече́ного) гарбуза́ від кого і без додатка, жарт. Одержати відмову під час сватання, женихання, залицяння. Орися при першій же розмові нагадала йому Настю з Пісок.— Дістав гарбуза від дочки хазяйської, то тепер уже й біднячкою не гребуєш! (А. Головко); Не один з магнатів і князів .. залицявся (до княжної), .. і кожному довелось .. покоштувать (покуштувати) гарбуза (О. Стороженко). схопи́ти гарбуза́. (Назар Петрович:) Так що тобі, хлопче, мабуть доведеться схопити гарбуза. (Сергій:) Хай так. Я хочу почути це від неї самої (Л. Дмитерко).

оста́тися (лиши́тися, бу́ти і т. ін.) з гарбузо́м, жарт. Дістати відмову під час сватання. Не один слав їй старостів, Та з гарбузом остався (П. Грабовський).

піти́ з гарбузо́м (з гарбуза́ми). Дістати відмову при сватанні. — Ну що? Будемо сватами, чи з гарбузами додому підеш? (М. Стельмах).

як ви́росте гарбу́з на вербі́, зі сл. бу́де, ста́не, ірон. Уживається як категоричне заперечення змісту зазначеного слова; ніколи не (буде, стане). А я ж думав — серце буде навіки твоє, Одказала дівчинонька: “Ось годі тобі! Тоді буде, як виросте гарбуз на вербі” (Л. Глібов).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гарбуз — -а, ч. 1》 Городня сланка рослина з великими круглими або овальними плодами. 2》 Плід цієї рослини. Давати гарбуза жарт. — відмовляти тому, хто сватається. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. гарбуз — ГАРБУ́З, а́, ч. 1. Городня сланка рослина родини гарбузових з великими круглими або овальними плодами. Гарбузи, розпустивши широке листя, наче шнуром, кругом обводили невеличкі грядочки (Панас Мирний); Гарбуз піднімав лапаті дзвоники (А. Словник української мови у 20 томах
  3. Гарбуз — Гарбу́з іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  4. гарбуз — га́рбуз ірон., знев. вояк (ст) гарбу́з 1. гарбуз ◊ я тобі́ про образи́, а ти мені про гарбузи́ → образ 2. ірон., Знев. голова (ср, ст)||калапітра (каляпітра), кібель, лепета (липета), лепетина, маґола, маківка, макітра, макува, мозківниця, паля, розум, фраєрська пала, фраєрське вухо Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. гарбуз — Гарбуз мамі твоїй. Жартівлива лайка. Гарбуз — диня. Дістав гарбуза. Дівчина відмовилась іти за нього заміж. Я до нього за образи, а він до мене за гарбузи. Коли хто не говорить до речі. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. гарбуз — (-а) ч.; жрм, крим. Голова. СЖЗ, 30. Словник жарґонної лексики української мови
  7. гарбуз — див. голова Словник синонімів Вусика
  8. гарбуз — Одно- або багаторічна трав'яниста рослина родини гарбузових, баштанна культура; плід — вел. (до 50 кг), використовують як харчову і кормову культуру; в Європі, Пн. та Пд. Америці та Азії вирощують численні сорти гарбуза, зокрема, г. великоплідний і... Універсальний словник-енциклопедія
  9. гарбуз — ГАРБУ́З (городня сланка рослина; її плід), КАБА́К діал.; ХА́НЬКА заст. (плід). Уляна зривала на городі гарбузи, плутаючись в довгому огудинні (Григорій Тютюнник); — Не кабак же в мене на плечах, а голова, та ще й неабияка (М. Словник синонімів української мови
  10. гарбуз — Гарбу́з, -за́; -бузи́, -зі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. гарбуз — ГАРБУ́З, а́, ч. 1. Городня сланка рослина з великими круглими або овальними плодами. По невеличких тичинках вився горох, квасоля, а гарбузи, розпустивши широке листя, наче шнуром, кругом обводили невеличкі грядочки (Мирний, IV, 1955, 205)... Словник української мови в 11 томах
  12. гарбуз — Гарбуз, -за м. 1) Тыква, Cucurbita maxima. 2) дати гарбуза. Отказать сватающемуся. Сватало її багато парубків, так вона всім гарбуза давала. Чуб. II. 92. покуштувати, взяти, з'їсти гарбуза. Получить отказъ при сватовствѣ. Ном. № 8976. ум. гарбузець. ув. гарбузище, гарбузяка. Словник української мови Грінченка