гарбуз

(-а) ч.; жрм, крим. Голова. СЖЗ, 30.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гарбуз — -а, ч. 1》 Городня сланка рослина з великими круглими або овальними плодами. 2》 Плід цієї рослини. Давати гарбуза жарт. — відмовляти тому, хто сватається. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. гарбуз — ГАРБУ́З, а́, ч. 1. Городня сланка рослина родини гарбузових з великими круглими або овальними плодами. Гарбузи, розпустивши широке листя, наче шнуром, кругом обводили невеличкі грядочки (Панас Мирний); Гарбуз піднімав лапаті дзвоники (А. Словник української мови у 20 томах
  3. Гарбуз — Гарбу́з іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  4. гарбуз — га́рбуз ірон., знев. вояк (ст) гарбу́з 1. гарбуз ◊ я тобі́ про образи́, а ти мені про гарбузи́ → образ 2. ірон., Знев. голова (ср, ст)||калапітра (каляпітра), кібель, лепета (липета), лепетина, маґола, маківка, макітра, макува, мозківниця, паля, розум, фраєрська пала, фраєрське вухо Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. гарбуз — Гарбуз мамі твоїй. Жартівлива лайка. Гарбуз — диня. Дістав гарбуза. Дівчина відмовилась іти за нього заміж. Я до нього за образи, а він до мене за гарбузи. Коли хто не говорить до речі. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. гарбуз — див. голова Словник синонімів Вусика
  7. гарбуз — Одно- або багаторічна трав'яниста рослина родини гарбузових, баштанна культура; плід — вел. (до 50 кг), використовують як харчову і кормову культуру; в Європі, Пн. та Пд. Америці та Азії вирощують численні сорти гарбуза, зокрема, г. великоплідний і... Універсальний словник-енциклопедія
  8. гарбуз — годува́ти гарбуза́ми кого, жарт. Відмовляти тому, хто сватається. — У нас не попадайсь, зараз провчимо, а найбільше тих, що добрих людей замість рушників та годують гарбузами (Г. Фразеологічний словник української мови
  9. гарбуз — ГАРБУ́З (городня сланка рослина; її плід), КАБА́К діал.; ХА́НЬКА заст. (плід). Уляна зривала на городі гарбузи, плутаючись в довгому огудинні (Григорій Тютюнник); — Не кабак же в мене на плечах, а голова, та ще й неабияка (М. Словник синонімів української мови
  10. гарбуз — Гарбу́з, -за́; -бузи́, -зі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. гарбуз — ГАРБУ́З, а́, ч. 1. Городня сланка рослина з великими круглими або овальними плодами. По невеличких тичинках вився горох, квасоля, а гарбузи, розпустивши широке листя, наче шнуром, кругом обводили невеличкі грядочки (Мирний, IV, 1955, 205)... Словник української мови в 11 томах
  12. гарбуз — Гарбуз, -за м. 1) Тыква, Cucurbita maxima. 2) дати гарбуза. Отказать сватающемуся. Сватало її багато парубків, так вона всім гарбуза давала. Чуб. II. 92. покуштувати, взяти, з'їсти гарбуза. Получить отказъ при сватовствѣ. Ном. № 8976. ум. гарбузець. ув. гарбузище, гарбузяка. Словник української мови Грінченка