гармонія

ГАРМО́НІЯ¹, ї, ж.

1. муз. Закономірне поєднання тонів у одночасному звучанні; співзвуччя.

Він [Бетховен] чув лиш бунт німих стихій І з них, у пінній пристрасті своїй, Складав гармонії, щоб сам не чути (М. Рильський);

При теоретичному вивченні національних ознак музичної форми ми звичайно ділимо їх і говоримо окремо про лад, ритм, гармонію тощо (з наук. літ.);

// Розділ теорії музики – вчення про правильну побудову співзвуччя в композиції.

З'явились теоретичні праці з музичної фольклористики, гармонії, теорії та сольфеджіо (з наук. літ.);

Диригент, як і всі музиканти, мусить ґрунтовно опанувати загальні відомості про музику: сольфеджіо, науку гармонії, поліфонії, музичних форм (з навч. літ.).

2. Приємне для слуху, злагоджене звучання; милозвучність.

Вже над світом, коли східний край неба спалахнув полум'ям і свіже повітря виповнилось чудовою гармонією пташиного співу, Гнат, коливаючись, мов п'яний, поплентавсь додому (М. Коцюбинський);

Якийсь зовсім інший світ, про існування якого він навіть не підозрівав, відкрився йому зараз в цих повних гармонії звуках (О. Гончар).

3. Емоційно-чуттєвий стан спокою, радості людини.

Де тихі вечори, коли він солодко засинав, заколисаний почуттям гармонії своєї душі? (В. Підмогильний);

Щораз помічаєш, як вони дорожать одне одним, можливо, що це саме той випадок, коли доречно говорити про цілковиту родинну злагоду, про гармонію душ (О. Гончар).

4. Поєднання, злагодженість, взаємна відповідність якостей (предметів, явищ, частин цілого).

В природі є порядок і гармонія всіх речей, певні незмінні закони (І. Франко);

Всі разом вони [пелюстки] утворювали таку дивовижну гармонію форм і фарб, що не можна було відірвати очей (Д. Ткач).

ГАРМО́НІЯ², ї, ж.

Загальна назва групи пневматичних музичних інструментів, у яких джерелом звука є металеві язички-голосники, що приводяться в рух струменем повітря.

Муляренко, адвокат, грав добре на гармонії (С. Васильченко);

З-під руки визирали білі ґудзички ладів старенької гармонії (А. Шиян);

* У порівн. Постать у кудлатій папасі сплюнула й зловісне засміялась, із хрипом і свистом у голосі, неначе зіпсута гармонія (І. Багряний).

Розтяга́ється (розтя́гується) / розтя́гся (розтягла́ся, розтягли́ся) бая́н (гармо́нія, міхи́ бая́на, міхи́ гармо́нії і т. ін.) див. бая́н;

Розтяга́ти (розтя́гувати) / розтягти́ (розтягну́ти) бая́н (гармо́нію, міхи́ бая́на, міхи́ гармо́нії і т. ін.) див. розтяга́ти.

△ (1) Дворя́дна гармо́нія – гармонія, що має два ряди клавішів.

Рік по тому від старших братів перейняв [Антон] уміння грати на дворядній гармонії, почав підбирати на слух знайомі мелодії (з мемуарної літ.);

(2) Триря́дна гармо́нія – гармонія з трьома рядами клавішів.

Різновидністю гармонії, що широко побутує в народі, є хроматична, де звукоряд правої клавіатури хроматичний. Вона буває дво- і трирядною (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гармонія — гармонія: ◊ гармонія грошей вул. багато готівки (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  2. гармонія — Гармо́нія, -нії, -нією (гр. ἁρμονία) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. гармонія — рос. гармония (грец. harmonia — злагодженість) — 1. Струнка узгодженість частин єдиного цілого. 2. Співмірність окремих частин будови або архітектурного комплексу. Eкономічна енциклопедія
  4. гармонія — гармо́нія 1 іменник жіночого роду поєднання; милозвучність гармо́нія 2 іменник жіночого роду інструмент Орфографічний словник української мови
  5. гармонія — (взаємовідповідність у чомусь) злагода, погодженість, (про те, що сприймається на слух) милозвучність, благозвучність, книжн. евфонія, муз. співзвуччя, консонанс. Словник синонімів Полюги
  6. гармонія — (грец. — злагода) Цілісність, стрункість, органічна єдність всіх частин і деталей художнього твору. Архітектура і монументальне мистецтво
  7. ГАРМОНІЯ — • ГАРМОНІЯ (грец. 'αρμονία — зв'язок, стрункість, злагодженість) - співмірність частин, взаємопов'язаність різних компонентів цілого, впорядкованість предметів і явищ. Антична естетика сформулювала такі ознаки Г., як внутр. Українська літературна енциклопедія
  8. гармонія — I -ї, ж. 1》 муз. Закономірне поєднання тонів у одночасному звучанні; співзвуччя. || Частина теорії музики, вчення про правильну побудову співзвуччя в композиції. 2》 Злагоджене звучання, приємне для слуху; милозвучність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. гармонія — Співзвуччя, співзвучність, милозвучність; (у гурті) злагода, згода, любов, дружба, товариськість, ур. єдиномисліє; (струмент) гармоніка, гармонь. Словник синонімів Караванського
  10. гармонія — ГАРМО́НІЯ¹, ї, ж. 1. муз. Закономірне поєднання тонів в одночасному звучанні; співзвуччя. При теоретичному вивченні національних ознак музичної форми ми звичайно ділимо їх і говоримо окремо про лад, ритм, гармонію тощо (Нар. тв. та етн. Словник української мови в 11 томах
  11. гармонія — (гр. harmonia — співзвучність, розміреність) в стилістиці якість мовлення, якої має прагнути мовець (гармонія змісту і форми, звучання, настрою, тону). Словник стилістичних термінів
  12. гармонія — Милозвук, суголос, созвуччя, співзвучність, див. симфонія, сингармонізація Словник чужослів Павло Штепа
  13. гармонія — (гр. harmonia — співзвучність, співрозмірність частин цілого) — один з провідних виражальних засобів музики. Основу Г. складають музичні інтервали, на використання яких спирається розвиток музичного мистецтва. Словник-довідник музичних термінів
  14. гармонія — гармо́нія (від грец. αρμονία – скріплення, злагодженість) 1. Струнка узгодженість частин єдиного цілого. 2. Засоби музичної виразності, шо грунтуються на поєднанні тонів у співзвуччя й послідовності співзвуч в умовах ладу й тональності. Словник іншомовних слів Мельничука
  15. гармонія — I. ГАРМО́НІЯ (взаємна відповідність якостей), ЗЛА́ГОДЖЕНІСТЬ, ПОГО́ДЖЕНІСТЬ, ЗЛА́ГОДА. За цим високим муром.. плоди достигали на деревах, як люди у спокійній старості. Словник синонімів української мови
  16. гармонія — Клавішно-пневматичний музичний інструмент (ідіофон) з міхами, які роздуваються (т.зв. г. ручна). Універсальний словник-енциклопедія
  17. гармонія — Гармонія, -нії ж. 1) Гармонія. І гармонія, і сила, — музика та й годі! Шевч. 214. 2) Музыкальный инструменты гармоника. Словник української мови Грінченка