гармонія

(грец. — злагода)

Цілісність, стрункість, органічна єдність всіх частин і деталей художнього твору.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гармонія — ГАРМО́НІЯ¹, ї, ж. 1. муз. Закономірне поєднання тонів у одночасному звучанні; співзвуччя. Він [Бетховен] чув лиш бунт німих стихій І з них, у пінній пристрасті своїй, Складав гармонії, щоб сам не чути (М. Словник української мови у 20 томах
  2. гармонія — гармонія: ◊ гармонія грошей вул. багато готівки (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  3. гармонія — Гармо́нія, -нії, -нією (гр. ἁρμονία) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. гармонія — рос. гармония (грец. harmonia — злагодженість) — 1. Струнка узгодженість частин єдиного цілого. 2. Співмірність окремих частин будови або архітектурного комплексу. Eкономічна енциклопедія
  5. гармонія — гармо́нія 1 іменник жіночого роду поєднання; милозвучність гармо́нія 2 іменник жіночого роду інструмент Орфографічний словник української мови
  6. гармонія — (взаємовідповідність у чомусь) злагода, погодженість, (про те, що сприймається на слух) милозвучність, благозвучність, книжн. евфонія, муз. співзвуччя, консонанс. Словник синонімів Полюги
  7. ГАРМОНІЯ — • ГАРМОНІЯ (грец. 'αρμονία — зв'язок, стрункість, злагодженість) - співмірність частин, взаємопов'язаність різних компонентів цілого, впорядкованість предметів і явищ. Антична естетика сформулювала такі ознаки Г., як внутр. Українська літературна енциклопедія
  8. гармонія — I -ї, ж. 1》 муз. Закономірне поєднання тонів у одночасному звучанні; співзвуччя. || Частина теорії музики, вчення про правильну побудову співзвуччя в композиції. 2》 Злагоджене звучання, приємне для слуху; милозвучність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. гармонія — Співзвуччя, співзвучність, милозвучність; (у гурті) злагода, згода, любов, дружба, товариськість, ур. єдиномисліє; (струмент) гармоніка, гармонь. Словник синонімів Караванського
  10. гармонія — ГАРМО́НІЯ¹, ї, ж. 1. муз. Закономірне поєднання тонів в одночасному звучанні; співзвуччя. При теоретичному вивченні національних ознак музичної форми ми звичайно ділимо їх і говоримо окремо про лад, ритм, гармонію тощо (Нар. тв. та етн. Словник української мови в 11 томах
  11. гармонія — (гр. harmonia — співзвучність, розміреність) в стилістиці якість мовлення, якої має прагнути мовець (гармонія змісту і форми, звучання, настрою, тону). Словник стилістичних термінів
  12. гармонія — Милозвук, суголос, созвуччя, співзвучність, див. симфонія, сингармонізація Словник чужослів Павло Штепа
  13. гармонія — (гр. harmonia — співзвучність, співрозмірність частин цілого) — один з провідних виражальних засобів музики. Основу Г. складають музичні інтервали, на використання яких спирається розвиток музичного мистецтва. Словник-довідник музичних термінів
  14. гармонія — гармо́нія (від грец. αρμονία – скріплення, злагодженість) 1. Струнка узгодженість частин єдиного цілого. 2. Засоби музичної виразності, шо грунтуються на поєднанні тонів у співзвуччя й послідовності співзвуч в умовах ладу й тональності. Словник іншомовних слів Мельничука
  15. гармонія — I. ГАРМО́НІЯ (взаємна відповідність якостей), ЗЛА́ГОДЖЕНІСТЬ, ПОГО́ДЖЕНІСТЬ, ЗЛА́ГОДА. За цим високим муром.. плоди достигали на деревах, як люди у спокійній старості. Словник синонімів української мови
  16. гармонія — Клавішно-пневматичний музичний інструмент (ідіофон) з міхами, які роздуваються (т.зв. г. ручна). Універсальний словник-енциклопедія
  17. гармонія — Гармонія, -нії ж. 1) Гармонія. І гармонія, і сила, — музика та й годі! Шевч. 214. 2) Музыкальный инструменты гармоника. Словник української мови Грінченка