гвоздик

ГВОЗДИ́К, а, ч. (перев. мн.).

Те саме, що повня́к.

На голову положили ще віночок.., що самі [дружки] зв'язали, то з жовтих гвоздиків та з ромену, та з різних цвітків (Г. Квітка-Основ'яненко);

Гвоздиків пішлю Вам з Русова, з города моєї мами (В. Стефаник);

* У порівн. Хлопець, як явір, чорнявий, гарний, як гвоздик (І. Нечуй-Левицький).

ГВО́ЗДИК, а, ч., рідко.

Зменш. до гвоздь 1; цвяшок.

* У порівн. Кібчики, неначе гвоздиком прибиті, на однім місці махають крильцями, виглядаючи добичу (О. Стороженко).