глушити

ГЛУШИ́ТИ, глушу́, глу́шиш, недок.

1. кого, що і без прям. дод. Заважати слухати, позбавляти здатності чути що-небудь; оглушувати.

Кров в мене буха, глушить, я сам погано чую свої слова (М. Коцюбинський);

Маріка чула тільки плюскіт хвиль, що зливався в суцільний гомін і глушив вуха (І. Чендей).

2. що. Робити нечутним; заглушати.

Десь коло вітряків, де крутиться карусель, усе глушить безжурний бубон (С. Васильченко);

Вітер не давав говорити, – він викрадав слова, уривав фрази, глушив або перекручував звуки розмови (М. Трублаїні);

// Вимикати (про мотор), зупиняти (про машину).

Бригадир Співак уважно вислухав мотор, підкрутив сальник. Махнув рукою глушити мотор (А. Головко);

Тракторист шукав по кишенях свій наряд і глушив трактор (Ю. Яновський).

3. що. Не давати нормально розвиватися, рости (про рослини).

– А кропиву завжди виривають, як погане зілля, щоб і городини не глушило, й людей не жалило! (Панас Мирний);

При недостатньому догляді за насадженням травостій розвивається буйно та глушить деревні та чагарникові види (з наук.-попул. літ.);

* Образно. Багатий фермер глушив малоземельного фермера, як лопух траву, і не давав підвести голову (С. Чорнобривець).

4. що, перен. Перешкоджати розвиткові, вияву чого-небудь.

Їй [Варці] тільки у жадобу було людські голоси чути, щоб глушили мислі її лихі (Марко Вовчок);

Педагог повинен дбати про те, щоб не глушити його [студента] творчої індивідуальності (з наук. літ.).

5. кого, розм. Сильними ударами позбавляти свідомості; приголомшувати, бити.

Ось хтось з товариства гуконув сонним голосом: “Глуши, брат, його!.. глуши!..” (Панас Мирний);

Нашу родину виселяють із села. Сказився, мовляв, старий .. Замість дробовиком бекасів по болоті ганяти, почав угодників глушити в хаті (О. Ковінька).

6. зі сл. горілку, пиво, самогон і т. ін., розм. Пити багато спиртного.

[Бєлін:] Мені .. доводиться платити за ваші обіди, бо за свої гроші ви глушите тільки горілку. П'янюга! (Я. Галан);

Забувши про все, не тямлячи себе, він глушив чарку за чаркою (П. Загребельний).

(1) Глуши́ти ри́бу – ловити рибу, попередньо оглушивши її підводним вибухом або сильними ударами по льоду.

– Андрій, пішли рибу глушити! – по-змовницькому підморгнув Степан. – А чим? – Толом (М. Стельмах).