глушити

ЗАГЛУША́ТИ (робити звук нечутним або менш чутним), ЗАГЛУ́ШУВАТИ, ГЛУШИ́ТИ, ПРИГЛУ́ШУВАТИ, ПРИТИ́ШУВАТИ, ПРИТЛУ́МЛЮВАТИ, ПРИТЛУМЛЯ́ТИ розм., ТЛУМИ́ТИ рідше, ПРИГОЛО́МШУВАТИ рідко; ЗАБИВА́ТИ, ПОКРИВА́ТИ, ПЕРЕКРИВА́ТИ, ПЕРЕБИВА́ТИ, ПЕРЕКРИ́КУВАТИ (один звук іншим). — Док.: заглуши́ти, приглуши́ти, прити́шити, притлуми́ти, затлуми́ти, приголо́мшити, заби́ти, покри́ти, перекри́ти, переби́ти, перекрича́ти. Птахи кружляли над плавнями цілими хмарами і так верещали, що заглушали навіть шум плавнів (М. Коцюбинський); Охрім ішов тихими коридорами, по чистих пухнастих килимах, що заглушували кроки (В. Кучер); Вітер не давав говорити, — він викрадав слова, уривав фрази, глушив або перекручував звуки розмови (М. Трублаїні); Туман приглушував звуки. Бійці йшли безшумно, немов тіні (Я. Качура); Леле! Хвиля тлумить крик рибалки гучний (Леся Українка); Літній вечір спускався сивим соколом додолу, прохолоджував зрошених потом бадіків, приголомшував співи .. пастухів (Марко Черемшина); Як грюкне з шести гармат вибух — громом забив враз його голос (М. Старицький); Крики гайвороння покривали всі інші голоси надвечірнього степу (О. Ільченко); Говорила Антоніна Петрівна, й голос її, глибокий, оксамитовий, перекривав легенький гамір за столом (Є. Гуцало); Гук оркестру зверху на бульварі перебивав гук музик внизу, коло літнього театру (І. Нечуй-Левицький).

ПРИГОЛО́МШУВАТИ (сильним ударом, звич. по голові, доводити до стану непритомності), ОГЛУ́ШУВАТИ (ОГЛУША́ТИ), ПРИГЛУ́ШУВАТИ (ПРИГЛУША́ТИ), ГЛУШИ́ТИ розм., ОШЕЛЕ́ШУВАТИ розм., ОГОЛО́МШУВАТИ діал. — Док.: приголо́мшити, оглуши́ти, приглуши́ти, ошеле́шити, оголо́мшити, заголо́мшити діал. пришоло́мити діал. Уночі ми величенькою каменюкою трохи приголомшили вартового (І. Муратов); Сахно шарпнулася, удар у тім'я засліпив її і оглушив (Ю. Смолич); Вартового під дверима, що спробував зчинити тривогу, приглушили ударом (Д. Бедзик); Рибу глушать залізним шкворнем по голові (Л. Смілянський); — Буна дзіва! — сказав я йому і ошелешив прикладом по голові ... (О. Гончар).

ПИ́ТИ що і без додатка (алкогольні напої), ВИПИВА́ТИ, СПИВА́ТИ розм., КРУЖА́ТИ розм., КРУЖЛЯ́ТИ розм., ХИЛИ́ТИ розм., ХИЛЯ́ТИ розм., ВИХИЛЯ́ТИ розм., СМОКТА́ТИ розм., ЧЕРКА́ТИ (ЧИРКА́ТИ) розм., ЦМУ́ЛИТИ (ЦМО́ЛИТИ) розм., ЧАРКУВА́ТИ розм., ЧАРКУВА́ТИСЯ з ким і без додатка, розм., КЛЮ́КАТИ фам., СМИ́КАТИ вульг., ЛИГА́ТИ вульг., КРУГЛЯ́ТИ діал., КУЛИКА́ТИ діал., КУБРЯ́ЧИТИ діал.; ПИВА́ТИ розм. (часто, не раз); ГЛУШИ́ТИ розм., ТЯГТИ́ (ТЯГНУ́ТИ) розм. (перев. із сл. горілка); ДУ́ТИ розм., ХЛИСТА́ТИ розм., ХЛЕБТА́ТИ (ХЛЕПТА́ТИ) розм., ХЛЕБЕСТА́ТИ розм., ДУ́ДЛИТИ вульг., ЖЛУКТИ́ТИ (ЖЛУКТА́ТИ) вульг. (у великій кількості); ЗАЛИВА́ТИСЯ чим, розм. (надмірно); РОЗПИВА́ТИ що, розм. (разом з ким-небудь); ПОХМЕЛЯ́ТИСЯ чим і без додатка (повторно, на другий день). Зібравшися, — всі паненята Ізнов кружати почали, Пили, як брагу поросята, Горілку так вони тягли (І. Котляревський); Дід часом.. випивав перед обідом чарку горілки з перцем (О. Довженко); Згадав він,.. Як в полі-степу срібну чарку спивав В гурті, на прощанні з своїми братами (М. Костомаров); Всі раділи, веселились, гуляли, мед-вино кружляли (казка); Гришиха була дуже лиха, осудлива, ще й любила хилити горілку (І. Нечуй-Левицький); Був тут.. один молоденький..; до горілки не міг навернутись. А якби ви побачили, як через півроку хиляв (С. Васильченко); Єпископ, правду мовити, хильнути чарочку любив.. Козак Мамай також.. вмів клюкати й вихиляти.. Умів він дудлити й жлуктати. Кубрячити, смикати й лигати, Кружати.., смоктати, цмулити.., хлебестати (О. Ільченко); Чого то вони не вигадають, аби б гуляти та горілочку смоктати! (Г. Квітка-Основ'яненко); Пан Твардовський в кінці стола З поставця черкає (П. Гулак-Артемовський); Діди чаркували і завзято билися в підкидного (М. Чабанівський); А Бахус пінненьку лигав.. Утер трохи не з піввідерка; Напивсь — і тілько що кректав (І. Котляревський); Нам, братику, не все парубкувать.. І тютюнкову день і ніч в шинку круглять! (П. Гулак-Артемовський); Правда, лучалось ярмаркувати, — Із ляхами кожухи на жупани міняти Та й горілочку добре куликати (Д. Мордовець); Якось, бачте, ніяково гостеві їсти й пити без примусу, щоб не подумав хто: "Мабуть нігде не бував, добрих горілок не пивав, хороших страв не їдав" (Ганна Барвінок); (Бєлін:) Мені.. доводиться платити за ваші обіди, бо за свої гроші ви глушите тільки горілку (Я. Галан); Добре дуть, як дадуть (прислів'я); Чи знаєш, він який парнище? На світі трохи єсть таких: Сивуху так, як брагу, хлище (І. Котляревський); Слуги.. хлебтали вина, які щастило вихопити з столу (П. Панч); — Цілу ніч дудлитимуть, ще й завтра похмелятимуться (А. Головко); Жлуктав (Семен) з горя горілку, мов корова воду, — пропив навіть останню свою одежину (П. Козланюк); Безбожно жлуктить (гість) усе, окрім кип'ячої смоли. Сам сулію самогону може видудлити (М. Стельмах); — Багаті самогоном заливаються, а ми з голоду пухнемо (Г. Косинка); Щоб скоріше позбутися Ханенка, Бараболя розпив з ним горілку, а потім.. випровадив його (М. Стельмах); В вівторок гості почували справдішнє похмілля й почали похмелятися (І. Нечуй-Левицький). — Пор. напи́тися.

ПОДОЛА́ТИ (пересилити в собі якесь почуття, переживання), ЗДОЛА́ТИ, ЗАГЛУШИ́ТИ, ПОДАВИ́ТИ, ЗАТЛУМИ́ТИ розм., ПОДОЛІ́ТИ діал.; ПРИГЛУШИ́ТИ, ПРИТЛУМИ́ТИ розм. (змусити себе менше переживати щось). — Недок.: дола́ти, подо́лувати рідко глуши́ти, заглушувати, подавля́ти, тлуми́ти, приглу́шувати (приглушати), притлу́млювати (притлумляти). Ти, подолавши сон і втому, Нарешті викінчиш свій вірш (С. Олійник); Безсонної, важкої ночі наче й не було; як завжди, він знайшов у собі силу і здолав утому (Н. Рибак); — Відчуваю, що гидку справу роблю, а якась шаленість, азарт, древня засліпленість заглушили сумління (О. Бердник); Максим зітхнув, намагаючись подавити нервове збудження, заспокоїти себе (І. Цюпа); Ні, годі! я не можу обернутися в покірну машину, як ота швачка, і затлумити в собі всі поривання (Леся Українка); Увесь поріг було зіллю дрібними слізьми, довідуючись у свого серця, чим подоліти своє горе (Ганна Барвінок); Він нічого не відповів. І вже згодом, приглушивши перше відчуття голоду, поспитав, коли вона гадає вертатися додому (Г. Коцюба); Коли під лісом стрекотнув кулемет, це здалось несподіванкою; а за мить, притлумивши й подив, і раптову тривогу, й неминучий страх, — полегкість, мало не радість, зметнулася: "Тепер принаймні все ясно!" (Н. Тихий).

ПОСЛА́БЛЮВАТИ (ПОСЛАБЛЯ́ТИ рідше) (спричинятися до меншого, слабшого прояву якогось явища, процесу, якості, почуття тощо), ОСЛА́БЛЮВАТИ (ОСЛАБЛЯ́ТИ рідше), ЗМЕ́НШУВАТИ, ПРИМЕ́НШУВАТИ, ПОЛЕ́ГШУВАТИ, ПОМ'Я́КШУВАТИ, М'ЯКШИ́ТИ, ПРИТУПЛЯ́ТИ (ПРИТУ́ПЛЮВАТИ), УТИХОМИ́РЮВАТИ (ВТИХОМИ́РЮВАТИ), УГАМО́ВУВАТИ (ВГАМО́ВУВАТИ), ПРИТЛУ́МЛЮВАТИ (ПРИТЛУМЛЯ́ТИ) розм., ПРИСИПЛЯ́ТИ розм., ГЛУШИ́ТИ розм., ПРИГЛУ́ШУВАТИ (ПРИГЛУША́ТИ) розм., ПОГЛУША́ТИ розм. рідше (перев. про почуття, переживання); НЕЙТРАЛІЗУВА́ТИ (перев. негативні прояви, вплив тощо); РОЗРЯДЖА́ТИ (напружену ситуацію). — Док.: посла́бити, осла́бити, зме́ншити, приме́ншити, поле́гшити, пом'якши́ти, притупи́ти, утихоми́рити (втихоми́рити), угамува́ти (вгамува́ти), притлуми́ти, приспа́ти, приглуши́ти, поглушити, нейтралізува́ти, розряди́ти. Він знав, що у війську зростає невдоволення, що безперервний похід при такому бездоріжжі і в негоді дуже послаблює бойовий дух вояків (І. Ле); Легкий вітер послабляв спеку (Л. Смілянський); Білі опари ослаблювали і чорність пітьми, і ясність сонця; ні фарб, ні блиску, ні тепла не помітно було навколо (Юліан Опільський); Тихим голосом відділяє (мати) його біль від злості, зменшує її, бо ж він страждає не тільки за себе, а й за людей (М. Стельмах); Мати гадає, що ця новина прикро вразила його, і своєю скрадливою відповіддю хоче применшити її гостроту... (Я. Гримайло); Йонька плювався всю дорогу, бив себе батогом по спині, потім, щоб полегшити своє горе, всю вину звалив на хлопців (Григорій Тютюнник); Гаряче припікало сонце, але море пом'якшувало спеку (М. Трублаїні); Калган-корінь м'якшив гіркоту горілки (Н. Рибак); Занадто вже добре йшло все з самого початку. А це й притупило почуття небезпеки (А. Головко); Отче небесний, син твій спокушений, Утихомир мої страсті земні (М. Вінграновський); Якщо станеться, весною Не повернуся із бою, Згадуйте мене, — Може, це в могилі, в полі Угамує серця болі, Спокій поверне (М. Шпак); Стала сама (Дозя).. нищити і притлумляти в душі його всяку іскорку.. прив'язання к собі (І. Франко); За Острополем Вишневецький звелів палити фальшиві огнища по степу і тим присипляти пильність упевнених у собі дозорних Косінського (І. Ле); Та ж древня сага Шуміла на приморському піску, Що чув Міцкевич, як печаль тонку В ньому глушила творчості наснага (М. Рильський); Нові враження, нові обставини.. поглушили спогади сільської школи, загнали їх кудись глибоко наспід (С. Васильченко); То була така самокритика, таке самобичування, що воно приглушувало, нейтралізувало всі насмішки, які сипались на нього з усіх боків (Ю. Збанацький); Прийняте рішення розрядило йому поганий настрій, і він уже ласкаво подивився на свого учня (П. Панч).

СТРИ́МУВАТИ (про почуття, переживання, біль і т. ін. — не давати виявлятися повною мірою), ГАМУВА́ТИ, УГАМО́ВУВАТИ (ВГАМО́ВУВАТИ), ПОГАМО́ВУВАТИ, ПРИГАМО́ВУВАТИ, ТАМУВА́ТИ, ЗАТАМО́ВУВАТИ, УТАМО́ВУВАТИ (ВТАМО́ВУВАТИ) рідше, ГЛУШИ́ТИ, ЗАГЛУША́ТИ, ЗАГЛУ́ШУВАТИ, ПРИГЛУ́ШУВАТИ (ПРИГЛУША́ТИ), ГАСИ́ТИ, ЗГАША́ТИ, ПРИГАШАТИ (ПРИГА́ШУВАТИ), УГАША́ТИ (ВГАША́ТИ), БОРО́ТИ, ПЕРЕБО́РЮВАТИ, БОРО́ТИСЯ з чим, ПРИБО́РКУВАТИ, ДАВИ́ТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИ, ДУШИ́ТИ, ПРИДУ́ШУВАТИ, ЗГНІ́ЧУВАТИ, УДЕ́РЖУВАТИ (ВДЕ́РЖУВАТИ), ЗДЕ́РЖУВАТИ розм., УПИНЯ́ТИ (ВПИНЯ́ТИ) розм., ТЛУМИ́ТИ розм., ЗАТИСКА́ТИ рідше, ЗАТИ́СКУВАТИ рідше. — Док.: стри́мати, загамува́ти, угамува́ти (вгамува́ти), погамува́ти, пригамува́ти, затамува́ти, утамува́ти (втамува́ти), заглуши́ти, приглуши́ти, загаси́ти, згаси́ти, пригаси́ти, угаси́ти (вгаси́ти), переборо́ти, прибо́ркати, подави́ти, придави́ти, удуши́ти (вдуши́ти), придуши́ти, згніти́ти, уде́ржати (вде́ржати), зде́ржати, упини́ти (впини́ти), затлуми́ти, стлуми́ти, зати́снути, проковтну́ти із сл. образа, докір і т. ін. (не відповісти на щось образливе, неприємне). — Вишкребок! Злидень з битого шляху! .. Ці слова, мов батоги, періщать парубка, він ледве стримує гнів (М. Стельмах); Люди вигадали поминки, щоб клопотами гамувати біль, щоб за сутнім утекти від померлого (Ю. Мушкетик); Захар.. привітався за обидві руки, ніяк не вгамовуючи свого здивування, навіть хвилювання (І. Ле); Василеві закортіло тої ж миті розбудити всіх.. Та він погамував те своє бажання, але вже до ранку не заснув (П. Загребельний); Хлопець забув про рани, спохвату махнув рукою, охнув, прикусив губу, тамуючи біль (С. Журахович); Я слухала уважно, затамувавши подих (М. Чабанівський); Він ніяк не міг втамувати тремтіння (О. Бойченко); Хвиля обурення глушить усе, що він збудив у мені своїми словами (В. Речмедін); Мої думоньки безсилі Стома заглуша (П. Грабовський); Бажання мати добрі гроші приглушувало в ньому тимчасовий острах і нерішучість (А. Шиян); Вона (баба), її тиха мова гасила його лютощі (Панас Мирний); Я зумів чуття згасить І крихти щастя не просить (С. Крижанівський); Згадай в пустині, Далеко над морем, Свого друга веселого, Як він горе боре (Т. Шевченко); Дружина припадає до подушки, борючись зі сном (М. Стельмах); — Ні, ні! — без жалю давив я у собі всякий протест, — ніяких думок! (С. Васильченко); Намагалась (Юля) подавити в собі згадки про хлопця (О. Донченко); Згнічуючи своє кохання, не довго змогла вона держати гору над своєю романтичною вдачею (Ганна Барвінок); Галя.., хоч і плакала, але тихо, силкуючися вдержувати сльози (Б. Грінченко); Жінка зробила зусилля, впинила в собі плач (С. Васильченко); (Прісцілла:) То стогін болю. Я його тлумила, поки могла (Леся Українка); Я затискав у серці муку (М. Рильський).