1. Словник синонімів Караванського

глушити

Відбирати слух, оглушувати; (звуки) заглушати, заглушувати; П. відбивати памороки, приголомшувати.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. глушити — глуши́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. глушити — глушу, глушиш, недок. 1》 перех. і без додатка. Позбавляти здатності чути що-небудь; оглушувати. 2》 перех. Робити нечутним; заглушати. 3》 перех. Не давати нормально розвиватися, рости (про рослини). 4》 перех., перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. глушити — ГЛУШИ́ТИ, глушу́, глу́шиш, недок. 1. кого, що і без прям. дод. Заважати слухати, позбавляти здатності чути що-небудь; оглушувати. Кров в мене буха, глушить, я сам погано чую свої слова (М. Словник української мови у 20 томах
  4. глушити — Шу, -шині, недок. Вживати алкоголь у великих кількостях. Глушити водяру. Словник сучасного українського сленгу
  5. глушити — див. пиячити Словник синонімів Вусика
  6. глушити — ЗАГЛУША́ТИ (робити звук нечутним або менш чутним), ЗАГЛУ́ШУВАТИ, ГЛУШИ́ТИ, ПРИГЛУ́ШУВАТИ, ПРИТИ́ШУВАТИ, ПРИТЛУ́МЛЮВАТИ, ПРИТЛУМЛЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. глушити — Глуши́ти, глушу́, глу́шиш, глу́шать Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. глушити — ГЛУШИ́ТИ, глушу́, глу́шиш, недок. 1. перех. і без додатка. Позбавляти здатності чути що-небудь; оглушувати. Кров в мене буха, глушить, я сам погано чую свої слова (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  9. глушити — Глушити, -шу, -шиш гл. Оглушать, заглушать. Вітер уривав багацько річей його; торохтючи, колеса глушили їх. Г. Барв. 19. Оця кропива тільки глушить сад. — Придивиться, де риба залягла під кригою, та й стане гатити кийком — глушити. О. 1861. XI 115. Словник української мови Грінченка