глушити
глуши́ти
глушу, глушиш, недок.
1》 перех. і без додатка. Позбавляти здатності чути що-небудь; оглушувати.
2》 перех. Робити нечутним; заглушати.
3》 перех. Не давати нормально розвиватися, рости (про рослини).
4》 перех., перен. Перешкоджати розвиткові, вияву чого-небудь.
5》 перех., розм. Сильними ударами позбавляти свідомості; приголомшувати, бити.
Глушити мотор — вимикати мотор.
Глушити горілку — забагато пити спиртного.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- глушити — глуши́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- глушити — Відбирати слух, оглушувати; (звуки) заглушати, заглушувати; П. відбивати памороки, приголомшувати. Словник синонімів Караванського
- глушити — ГЛУШИ́ТИ, глушу́, глу́шиш, недок. 1. кого, що і без прям. дод. Заважати слухати, позбавляти здатності чути що-небудь; оглушувати. Кров в мене буха, глушить, я сам погано чую свої слова (М. Словник української мови у 20 томах
- глушити — Шу, -шині, недок. Вживати алкоголь у великих кількостях. Глушити водяру. Словник сучасного українського сленгу
- глушити — див. пиячити Словник синонімів Вусика
- глушити — ЗАГЛУША́ТИ (робити звук нечутним або менш чутним), ЗАГЛУ́ШУВАТИ, ГЛУШИ́ТИ, ПРИГЛУ́ШУВАТИ, ПРИТИ́ШУВАТИ, ПРИТЛУ́МЛЮВАТИ, ПРИТЛУМЛЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- глушити — Глуши́ти, глушу́, глу́шиш, глу́шать Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- глушити — ГЛУШИ́ТИ, глушу́, глу́шиш, недок. 1. перех. і без додатка. Позбавляти здатності чути що-небудь; оглушувати. Кров в мене буха, глушить, я сам погано чую свої слова (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- глушити — Глушити, -шу, -шиш гл. Оглушать, заглушать. Вітер уривав багацько річей його; торохтючи, колеса глушили їх. Г. Барв. 19. Оця кропива тільки глушить сад. — Придивиться, де риба залягла під кригою, та й стане гатити кийком — глушити. О. 1861. XI 115. Словник української мови Грінченка