глядіти

ГЛЯДІ́ТИ, джу́, ди́ш, недок.

1. розм. Те саме, що диви́тися 1.

Еней з Сивілою гляділи, Якії муки тут [у пеклі] терпіли, Якая кара всім була (І. Котляревський);

Поклавши голову на руки, художник глядів у темну шибку (О. Ільченко);

// кого, що. Те саме, що шука́ти 1.

Молода сховалася, і дружба виходить на двір і глядить молодої, а не може сам найти (Сл. Гр.);

– Коли я вам не вгоджу, то глядіть собі кращої наймички (М. Коцюбинський);

// рідко. Мати вигляд; виглядати.

Лице його гляділо якось гордо І враз тривожно (І. Франко);

Вона стояла бліда й гляділа напіввистрашено, напівглупкувато і лише з натугою видобувала слова до відповіді (О. Кобилянська).

2. тільки наказ. сп. гляди́, гляді́ть. Виражає застереження або погрозу.

– Оце ти чув, що сьогодні тобі казано? Гляди ж! Покаєшся – все гаразд буде і все забудеться, не покаєшся – не показуйся удруге! (Панас Мирний);

– Глядіть, щоб не було чого і Андрію (М. Коцюбинський);

// у знач. вставн. сл. Тим часом.

Сей, гляди, під хатою де-небудь сидітиме: землею пересипається або зілля всякі вишукує (Марко Вовчок);

Проминули дні і тижні, І, гляди, уже між трав Раптом зник малий підсніжник... (В. Бичко).

3. що. Берегти, не витрачати, не давати псуватися; зберігати.

– Та ще й повдавались [дочки] в матір: усі чепурні, шанують одежу, усі глядять одежини, як ока в лобі (І. Нечуй-Левицький);

Дурний Охрім не вмів її [свити] глядіти, Таскав, коли й не слід таскать (Л. Глібов).

4. кого, що. Те саме, що догляда́ти 1.

– Але ж все-таки Килина глядітиме дітей, буде за няньку, – сказала Терлецька (І. Нечуй-Левицький);

Обидві пацієнтки, в міру того як слабли, переходили в мою хату, і я їх уночі гляділа (Леся Українка);

– Сам прищепив грушу, чотири роки глядів її, поливав, підрізував, а хтось прийшов та й обірвав чисто (Л. Яновська).

5. чого. Сумлінно виконувати що-небудь, дотримуватись чогось; пильнувати.

Та ти б не глядів празника, та поїхав би у поле орати (Сл. Гр.);

– З-за верби гукнула хазяйка й почала мене лаять, що я не гляджу хазяйського діла, а роблю свою роботу (І. Нечуй-Левицький);

[Аецій Панса:] Щодо звичаїв, то що з раба звичаїв вимагати! Аби корився та глядів роботи (Леся Українка).

6. кого, що. Торкатися, обмацувати когось, щось, шукаючи або перевіряючи.

Баба Вустя, глядячи курей, котора [котра] з яйцем, раптом заспівала (Остап Вишня).

◇ (1) Гляди́ [ж] мені́ – уживається для вираження застереження, попередження не робити чого-небудь або погрози.

– Говорила я тобі раз, щоб ти завела в цьому селі празник мироносиць, .. а ти мене не послухала. Гляди ж мені, заведи й в цьому селі цей празник, бо буде тобі гріх од Бога, як мене не послухаєш (І. Нечуй-Левицький);

– Як з'їси те, що тобі поклали, дядина скаже: “Бери ще шматочок”, а ти гляди мені, щоб не брав (І. Багмут);

(2) Гляді́ти свого́ но́са – турбуватися, клопотатися лише про себе, не втручатися в справи інших.

Наблизився [Віктор] до Олега: – Лучче [краще] ти б глядів свого носа (П. Автомонов);

Диви́тися (гляді́ти) крізь па́льці див. диви́тися;

Диви́тися (гляді́ти) / подиви́тися (гля́нути) і́ншими очи́ма (рідше і́ншим о́ком) див. диви́тися;

(3) Того́ й гляди́ (диви́сь), рідко – уживається для вираження припущення можливості якої-небудь несподіваної події, дії, якогось вчинку і т. ін.

Натури доброї від москаля набрався, Того й гляди, щоб ще у море не попхався! (П. Гулак-Артемовський);

– От що, небоже, їдь ти, мабуть, у Новосельці. Далекий світ, щоправда, але байдуже. Візьмеш моїх пару коней, бо і їм тут не солодко. Того й дивись, що ноги протягнуть (С. Добровольський).