1. Словник української мови в 11 томах

глядіти

ГЛЯДІ́ТИ, джу́, ди́ш, недок.

1. неперех. Те саме, що диви́тися 1.

Еней з Сивиллою гляділи, Якії муки тут терпіли, Якая кара всім була (Котл., І, 1952, 134);

Поклавши голову на руки, художник глядів у темну шибку (Ільч., Серце жде, 1939, 135);

// перех. Те саме, що шука́ти 1.

Молода сховалася, і дружба виходить на двір і глядить молодої, а не може сам найти (Сл. Гр.);

— Коли я вам не вгоджу, то глядіть собі кращої наймички (Коцюб., І, 1955, 66);

// неперех. Мати вигляд; виглядати.

Лице його гляділо якось гордо І враз тривожно (Фр., XIII, 1954, 197).

◊ Гляді́ти крізь па́льці — те саме, що Диви́тися крізь па́льці ( див. диви́тися).

Підплачував [Мендель] лісничих і лісних, щоб гляділи крізь пальці на те, яке.. дерево він вивозить (Фр., VIII, 1952, 384).

2. неперех., наказ. сп. гляди́, гляді́ть. Виражає застереження або погрозу.

— Оце ти чув, що сьогодні тобі казано? Гляди ж! Покаєшся — все гаразд буде і все забудеться, не покаєшся — не показуйся удруге! (Мирний І, 1954, 162);

— Глядіть, щоб не було чого і Андрію (Коцюб., III, 1955, 98);

// у знач. вставн сл. Тим часом.

Сей, гляди, під хатою де-небудь сидітиме: землею пересипається або зілля всякі вишукує (Вовчок, І, 1955, 273);

Проминули дні і тижні, І, гляди, уже між трав Раптом зник малий підсніжний… (Бичко, Вогнище. 1959, 194).

3. перех. Берегти, не витрачати, не давати псуватися; зберігати.

— Та ще й повдавались [дочки] в матір: усі чепурні, шанують одежу, усі глядять одежини, як ока в лобі (Н.-Лев., І, 1956, 121);

Дурний Охрім не вмів її [свити] глядіти, Таскав, коли й не слід таскать (Гл., Вибр., 1957, 61).

4. перех. Те саме, що догляда́ти 1.

— Але ж все-таки Килина глядітиме дітей, буде за няньку, — сказала Терлецька (Н.-Лев., III, 1956, 55);

Обидві пацієнтки, в міру того, як слабли, переходили в мою хату, і я їх уночі гляділа (Л. Укр., V, 1956, 304);

— Сам прищепив грушу, чотири роки глядів її, поливав, підрізував, а хтось прийшов та й обірвав чисто (Л. Янов., І, 1959, 350 ).

5. перех. Сумлінно виконувати що-небудь. дотримуватись чогось; пильнувати.

— З-за верби гукнула хазяйка й почала мене лаять, що я не гляджу хазяйського діла, а роблю свою роботу (Н.-Лев., II, 1956, 176);

[Аецій Панcа:] Щодо звичаїв, то що з раба звичаїв вимагати! Аби корився та глядів роботи (Л. Укр.. II, 1951, 372);

Та ти б не глядів празника, та поїхав би у поле орати (Сл. Гр.).

6. перех. Торкатися, мацати когось, щось, шукаючи або перевіряючи.

Баба Вустя, глядячи курей, котора з яйцем, раптом заспівала (Вишня, II, 1956, 96).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. глядіти — гляді́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. глядіти — Гляді́ти; гляда́ти. Шукати. Такий вітер льокального патріотизму ще справді у Буковині віє та й буде ще до часу віяти — з чого особливо радість для декотрих мельників... Українська літературна мова на Буковині
  3. глядіти — Дивитися, позирати, ур. зріти, ф. глипати, зиркати, р. зорити; (кого) шукати; (гордо) виглядати; (як ока) берегти, зберігати; (дітей) пильнувати, доглядати, р. виглядати <док. виглядіти>; ФР. переглядати. Словник синонімів Караванського
  4. глядіти — -джу, -диш, недок. 1》 неперех. Те саме, що дивитися 1). || перех. Те саме, що шукати 1). || неперех. Мати вигляд; виглядати. 2》 неперех., наказ. сп. гляди, глядіть. Виражає застереження або погрозу. || у знач. вставн. сл. Тим часом. 3》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. глядіти — Глипати, глипнути, поглинати, виглипати, виглипнути, заглипати, заглипнути, зглипати, зглипнути, глядати, виглядати, виглянути, заглядати, заглянути, позаглядати, наглядати, наглянути, понаглядати, оглядати, оглянути, обглядати, обглядіти, пообглядіти... Словник чужослів Павло Штепа
  6. глядіти — ГЛЯДІ́ТИ, джу́, ди́ш, недок. 1. розм. Те саме, що диви́тися 1. Еней з Сивілою гляділи, Якії муки тут [у пеклі] терпіли, Якая кара всім була (І. Котляревський); Поклавши голову на руки, художник глядів у темну шибку (О. Ільченко); // кого, що. Словник української мови у 20 томах
  7. глядіти — гляді́ти → гледіти Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. глядіти — Гляди, гляди, таки не минеш біди. Кожному доля призначена і ти не зміниш порядку. Віра в фаталізм. Гляди себе, буде з тебе. Пильнуй свого діла, а будеш досить занятий. Глянь, Боже, з неба, що мені потреба. Молитва бідного. На що гляне, все погане. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. глядіти — див. берегти; дивитися Словник синонімів Вусика
  10. глядіти — гляді́ти свого́ но́са. Турбуватися, клопотатися лише про себе, не втручатися в справи інших. Наблизився (Віктор) до Олега: — Лучче (краще) ти б глядів свого носа (П. Автомонов). гля́нути / гляді́ти стра́хові (небезпе́ці ) у ві́чі. Фразеологічний словник української мови
  11. глядіти — БЕРЕГТИ́ (тримати що-небудь у належному стані, не давати витрачатися; турбуватися про цілість, непошкодженість чого-небудь), ЗБЕРІГА́ТИ, ГЛЯДІ́ТИ, ХОРОНИ́ТИ розм., СХОРОНЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  12. глядіти — Гляді́ти, -джу́, -ди́ш; гля́дячи Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. глядіти — Глядіти, -жу, -диш гл. 1) Глядѣть, смотрѣть. Гляди ж, півнику, як прийде лисичка — не одкликайся. Рудч. Ск. II. 4. — в голові. Искать насѣкомыхъ въ головѣ. Та свекорку годи: в головці гляди. Грин. ІІІ. 551. 2) Искать, щупать ища, пробовать, узнавать. Словник української мови Грінченка