головня

ГОЛОВНЯ́¹, і́, ж.

Те саме, що голове́шка 1.

Пустиня циганом чорніла: Де город був або село – І головня уже не тліла, І попіл вітром рознесло (Т. Шевченко);

Кожний пастух, вихопивши головню із своєї ватри, біг у тьму ночі боротися з невидимим ворогом (Г. Хоткевич);

Марія погасила останню головню – і огнище вмерло (М. Хвильовий);

* У порівн. Еней уздрів свою Дідону, Ошмалену, мов головня (І. Котляревський).

ГОЛОВНЯ́², і́, ж.

Грибкове захворювання рослин (перев. злакових), при якому зерно перетворюється на чорний пил або на тверду чорну масу.

Галя .. вивіряла [насіння] на чистоту і схожість, протруювала препаратом, що знешкоджує спори головні (К. Гордієнко);

– Оце ж, мамо, просо в нас з головнею. В минулім році як молотив – три дні, наче комин, сажею плювався (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. головня — головня́ 1 іменник жіночого роду головешка головня́ 2 іменник жіночого роду захворювання рослин Орфографічний словник української мови
  2. головня — I -і, ж. Те саме, що головешка 1). II -і, ж. Грибкове захворювання рослин (перев. злакових), за якого зерно перетворюється на чорний пил або на тверду чорну масу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. головня — 1. ґалаґан, недогарок 2. (збіжжя) засніт, зона Словник чужослів Павло Штепа
  4. головня — Головня́, -ні́, -не́ю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. головня — ГОЛОВНЯ́¹, і́, ж. Те саме, що голове́шка 1. Пустиня циганом чорніла: Де город був або село — І головня уже не тліла, І попіл вітром рознесло (Шевч., II, 1953, 60); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  6. головня — Головня, -ні ж. 1) = головешка. Угор. Гн. II. 20. 2) = зана. Вх. Пч. II. 37. Як багато головні в пшениці, то буде мука чорна, як гречана. Камен. у. 3) раст. Ustilago maydis L. U. Carbo Tul. ЗЮЗО. I. 140. Словник української мови Грінченка