головня
ГОЛОВНЯ́¹, і́, ж. Те саме, що голове́шка 1.
Пустиня циганом чорніла: Де город був або село — І головня уже не тліла, І попіл вітром рознесло (Шевч., II, 1953, 60);
*Образно. Але ненависть більшу маю втричі До римського проклятого божка, Бо в колесо історії він тиче Головню із костра єретика (Павл., Бистрина, 1959, 98);
*У порівн. Еней уздрів свою Дидану, Ошмалену, мов головня (Котл., І, 1952, 144).
ГОЛОВНЯ́², і́, ж. Грибкове захворювання рослин (перев. злакових), при якому зерно перетворюється на чорний пил або на тверду чорну масу.
В артілі «Ленінський шлях» посівний ячмінь і досі не очищено від головні (Рад. Укр., 1.IV, 1959, 2);
Галя.. вивіряла на чистоту і схожість [насіння], протруювала препаратом, що знешкоджує спори головні (Горд., Цвіти.., 1951, 14).
Значення в інших словниках
- головня — головня́ 1 іменник жіночого роду головешка головня́ 2 іменник жіночого роду захворювання рослин Орфографічний словник української мови
- головня — I -і, ж. Те саме, що головешка 1). II -і, ж. Грибкове захворювання рослин (перев. злакових), за якого зерно перетворюється на чорний пил або на тверду чорну масу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- головня — 1. ґалаґан, недогарок 2. (збіжжя) засніт, зона Словник чужослів Павло Штепа
- головня — ГОЛОВНЯ́¹, і́, ж. Те саме, що голове́шка 1. Пустиня циганом чорніла: Де город був або село – І головня уже не тліла, І попіл вітром рознесло (Т. Шевченко); Кожний пастух, вихопивши головню із своєї ватри, біг у тьму ночі боротися з невидимим ворогом (Г. Словник української мови у 20 томах
- головня — Головня́, -ні́, -не́ю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- головня — Головня, -ні ж. 1) = головешка. Угор. Гн. II. 20. 2) = зана. Вх. Пч. II. 37. Як багато головні в пшениці, то буде мука чорна, як гречана. Камен. у. 3) раст. Ustilago maydis L. U. Carbo Tul. ЗЮЗО. I. 140. Словник української мови Грінченка