1. Словник української мови у 20 томах

головнокомандуючий

ГОЛОВНОКОМА́НДУЮЧИЙ, чого, ч.

Те саме, що головнокома́ндувач.

Кожний рід військ має свого начальника, а понад тими поодинокими начальниками стоїть головнокомандуючий (С. Тудор);

[Олександр:] Англійці наполягають, щоб головнокомандуючим було призначено Кутузова (П. Кочура).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. головнокомандуючий — головнокома́ндуючий іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. головнокомандуючий — -чого, ч. Те саме, що головнокомандувач. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. головнокомандуючий — ГОЛОВНОКОМА́НДУЮЧИЙ, чого, ч. Особа, що очолює збройні сили держави, окремі види або частину збройних сил на певному напрямі воєнних дій. [Олександр:] Англійці наполягають, щоб головнокомандуючим було призначено Кутузова (Кочура, Зол. Словник української мови в 11 томах