1. Орфографічний словник української мови

головнокомандуючий

головнокома́ндуючий

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. головнокомандуючий — -чого, ч. Те саме, що головнокомандувач. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. головнокомандуючий — ГОЛОВНОКОМА́НДУЮЧИЙ, чого, ч. Те саме, що головнокома́ндувач. Кожний рід військ має свого начальника, а понад тими поодинокими начальниками стоїть головнокомандуючий (С. Тудор); [Олександр:] Англійці наполягають, щоб головнокомандуючим було призначено Кутузова (П. Кочура). Словник української мови у 20 томах
  3. головнокомандуючий — ГОЛОВНОКОМА́НДУЮЧИЙ, чого, ч. Особа, що очолює збройні сили держави, окремі види або частину збройних сил на певному напрямі воєнних дій. [Олександр:] Англійці наполягають, щоб головнокомандуючим було призначено Кутузова (Кочура, Зол. Словник української мови в 11 томах