1. Великий тлумачний словник сучасної мови

головнокомандуючий

головнокома́ндуючий

-чого, ч.

Те саме, що головнокомандувач.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. головнокомандуючий — головнокома́ндуючий іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. головнокомандуючий — ГОЛОВНОКОМА́НДУЮЧИЙ, чого, ч. Те саме, що головнокома́ндувач. Кожний рід військ має свого начальника, а понад тими поодинокими начальниками стоїть головнокомандуючий (С. Тудор); [Олександр:] Англійці наполягають, щоб головнокомандуючим було призначено Кутузова (П. Кочура). Словник української мови у 20 томах
  3. головнокомандуючий — ГОЛОВНОКОМА́НДУЮЧИЙ, чого, ч. Особа, що очолює збройні сили держави, окремі види або частину збройних сил на певному напрямі воєнних дій. [Олександр:] Англійці наполягають, щоб головнокомандуючим було призначено Кутузова (Кочура, Зол. Словник української мови в 11 томах