голосник
ГОЛОСНИ́К, а́, ч.
1. заст. Голосова зв'язка.
[Відьма:] Постривай ти, препоганий, Скую голос, як у Ганни, Підроблю голосники, Дамсь я всім вам узнаки!.. (М. Кропивницький).
2. Звуковий отвір у верхній частині коробки народних (перев. струнних) інструментів; резонаторний отвір.
На верхній деці цимбал вирізують два звукових отвори – голосники (з наук.-попул. літ.);
* Образно. По один бік стояла вона [діброва], голосна, як бандура (хащі, мов дека, а в ній голосник, а ще й сосни, як струни) (П. Тичина).
3. Пластинка, натискуванням якої викликають звук музичного інструмента (баяна, гармонії і т. ін.).
Пружними, спритними пальцями бігав [Мирослав] по перламутрових голосниках, злегка розтягуючи старенький голубуватий міх (І. Цюпа).
4. мн. Маленькі камери, керамічні посудини, закладені в склепіння або стіни, які служать для посилення звуку.
Для поліпшення акустики приміщень замуровувалися голосники – великі керамічні посудини, що виходили отворами всередину споруд (з наук. літ.).
Значення в інших словниках
- голосник — голосни́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- голосник — -а, ч. 1》 заст. Голосова зв'язка. 2》 Звуковий отвір у верхній частині коробки народних (перев. струнних) інструментів; резонаторний отвір. 3》 Пластинка, що коливається із звуковою частотою у струмені повітря, викликаного рухами міхів баяна, акордеона та ін. 4》 зах. Рупор, гучномовець. Великий тлумачний словник сучасної мови
- голосник — Див. Резонаторні отвори. Словник-довідник музичних термінів
- голосник — А, ч. 1. заст. Голосова зв'язка. 2. Звуковий отвір у верхній частині коробки народних інструментів; резонаторний отвір. 3. Пластинка, натискуванням якої викликають звук музичного інструмента. Словник поетичної мови Василя Стуса
- голосник — голосни́к гучномовець (ст): По головних вулицях Львова були розвішені голосники́, і тепер замість попередніх “Москва моя любимая”, “Если завтра война” і т.п. Лексикон львівський: поважно і на жарт
- голосник — ГОЛОСНИ́К, а́, ч. 1. заст. Голосова зв’язка. [Відьма:] Постривай ти, препоганий. Скую голос, як у Ганни, Підроблю голосники, Дамсь я всім вам узнаки!.. (Кроп., IV, 1959, 120). 2. Звуковий отвір у верхній частині коробки народних (перев. Словник української мови в 11 томах
- голосник — Голосник, -ка м. Отверстіе въ серединѣ деки бандуры, гитары, въ дудкѣ и т. п. КС. 1882. ѴІІІ. 281. Словник української мови Грінченка