горе

ГО́РЕ, я, с.

1. Душевні переживання, смуток; протилежне радість.

От у такім горі вернулася [Оксана] додому, ледве-ледве дійшла... (Г. Квітка-Основ'яненко);

Я сьогодні в тузі, в горі, Мов у тяжкім сні, – Отруїли ясні зорі Серденько мені (Леся Українка);

Минуть іще тисячі років, а воно [море] залишиться таким самим синім і незворушним, бо що для нього всі події, людські радості й горе, сум і надії, грозова злива чи гаряче сонце?.. (В. Владко).

2. Обставини, події, що викликають страждання; біда, лихо, нещастя; протилежне щастя.

Цвіте терен, цвіте терен, А цвіт опадає. Хто з любов'ю не знається, Той горя не знає (з народної пісні);

– Коли б часом не сталося тобі якого горя (І. Нечуй-Левицький);

Юнак розкривсь як квітка і почав розповідати – про своє велике горе, про гірку несправедливість (П. Тичина);

* У порівн. І чорна, мов те горе, була її коса (Леся Українка);

// у знач. пред. Погано, біда з кимось, чимось.

А сестри! Сестри! Горе вам, Мої голубки молодії (Т. Шевченко);

Та горе тим, хто зброю потайну Ховаючи, як злодій, під полою, Дерзне ступити на мости священні! (М. Рильський);

// з ким – чим. Про неприємність, клопоти, спричинені кимось, чимось.

– Горе нам з тими заробітками, – сказала зітхнувши Паляничиха і пішла в хату спати (І. Нечуй-Левицький);

– Чисте горе мені з баришнею .. Отак, як бачите, день у день, одно чисть, одно витріпуй! (Леся Українка);

// у знач. виг. Уживається при вираженні душевних страждань, викликаних бідою, лихом і т. ін.

[Міріам (падає навколішки):] О, горе! Впала вже на мене кара, і вже її ніхто не здійме з мене! (Леся Українка);

Похита [мати] тихо головою: Ой горе, горе! І знов упаде на заломлені руки (А. Головко). Напи́тувати / напита́ти ли́ха (біди́, го́ря, кло́поту і т. ін.) див. напи́тувати; Розважа́ти (розганя́ти, рідко розго́нити, розві́ювати) / розва́жити (розігна́ти, розві́яти) нудьгу́ (журбу́, ту́гу, сум, го́ре і т. ін.) див. розважа́ти.

○ (1) З го́ря, у знач. присл. – переживаючи, горюючи.

Ревнивий репортер, розгубившись остаточно і не знаючи, як він має припинити залицяння ревізора до дружини, “з горя” напився і лежав.., як то кажуть, без ніг (М. Хвильовий);

Та ну тебе, не тягни – i без того гiрко. Ходiм закуримо, чи що, з горя (І Кочерга);

Голос був слабенький, хриплий і такий жалібний, що бідний батько аж заплакав з горя (Ю. Винничук).

◇ Би́тий го́рем (ту́гою) див. би́тий; Біда́ (го́ре) гне (пригина́є) / пригне́ [до [са́мої] землі́] див. біда́1; Ви́пити (ковтну́ти, сьорбну́ти, хильну́ти) [бага́то, чима́ло і т. ін.] ли́ха (го́ря, го́ренька і т. ін.) див. випива́ти;

(2) Го́ре (ли́хо, неща́стя і т. ін.) посі́ло (рідше зуспі́ло) кого – хто-небудь перебуває у дуже скрутному становищі, живе в злиднях.

[Хома (до народу):] Люде добрі! Ви знаєте, яке нас зуспіло нещастя? (І. Карпенко-Карий);

Тяжке горе, що так несподівано посіло її, гнітило ще саму тільки душу (Л. Яновська).