горе

Горе — море, всього не вип’єш.

Порівнюючи з морем, тут вказується на безмежність горя.

Горе не задавить, а з ніг звалить.

Від горя люди не помирають, але можуть захворіти.

Горе острить розум.

У біді людина думає, як з неї вибратися.

Горе тому, в кого нема порядку в дому.

Не зазнає щастя той, у кого нема злагоди в сім'ї.

Горе тому, що земля на йому.

Хто помер, той щастя вже не зазнає.

Горя не треба шукати, воно само прийде до хати.

Якщо навіть не очікуєш лиха, то воно само може прийти до тебе несподівано.

І на горах родить горе.

Біда є в усіх краях.

І за морем люди б’ються з горем.

І в далеких краях люди мають горе і мусять боротися з ним.

Не зазнав горя, то й радости не зазнаєш.

Все у житті пізнається у порівнянні. По-справжньому щастя можна оцінити лише тоді, коли знаєш, що таке горе.

По горе не треба йти за море — його й дома хватає.

Не шукай горя в далеких краях, його й вдома вистачає.

Горе і смерть ідуть поруч зо щастям.

Горе і щастя ідуть на переміну в житті, а смерть бере так багатих, як і бідних без розбору.

Горе — не море, перейдеш.

Злидні перебудеш, а море годі перебристи.

Горе тобі, воле, як тебе корова коле.

Біда тому чоловікові, якому жінка без причини докоряє.

Ні горя не зміриш, ні сліз не зрахуєш.

Нарікання, бо щастя ніколи не усміхнулось.

Плачем горя не зміниш і в сльозах не втопиш.

Плачем годі змінити обставини.

У горя багато шляхів.

Нещастя може прийти несподівано з котрого будь боку.

Хто дітей не має, той горя не знає.

Діти виховувати, це багато праці і клопоту.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горе — го́ре іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. горе — Нерадість, смуток, печаль; (людське) безголов'я, біда, нещастя, лихо, поневіряння, обр. гірка чаша; пор. СКРУТА. Словник синонімів Караванського
  3. горе — [гореи] -р'а, м. (ў) -р'і Орфоепічний словник української мови
  4. горе — -я, с. 1》 Душевні переживання, печаль, смуток; прот. радість. 2》 Обставини, події, що викликають страждання; біда, лихо, нещастя; прот. щастя. || у знач. виг. Уживається для вираження душевних страждань, викликаних бідою, лихом і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. горе — Біда, злигодні, злидні, знегіддя, знегода, клопіт, лихо, напасть, нещастя, притуга, тарапата, лиха година, див. мізерний, нужда, труднощі, худо Словник чужослів Павло Штепа
  6. горе — ГО́РЕ, я, с. 1. Душевні переживання, смуток; протилежне радість. От у такім горі вернулася [Оксана] додому, ледве-ледве дійшла... (Г. Словник української мови у 20 томах
  7. горе — 1 (-я) с.; мол. Автомобільна аварія. ПСУМС, 18. 2 (-я) с.; крим. Самогон. БСРЖ, 135; СЖЗ, 32; ЯБМ, 1, 240. Словник жарґонної лексики української мови
  8. горе — див. біда Словник синонімів Вусика
  9. горе — би́тий го́рем (ту́гою). Який багато страждав, переживав; згорьований, засмучений. Коли він пригада її заплакану — горем биту,— його серце рветься від болю на часті (шматки) (Панас Мирний); Плавець, хоч горем битий і безсильний, Не потонув... Фразеологічний словник української мови
  10. горе — НЕЩА́СТЯ (нещаслива пригода, подія, що завдає кому-небудь страждання; душевний стан людини чи людей або соціально-моральний стан людей, народу, країни, зумовлений нещасливою подією, стражданням і т. ін.), БІДА́, ГО́РЕ підсил., ЛИ́ХО підсил. Словник синонімів української мови
  11. горе — Го́ре, -ря, -рю, в го́рі (і в го́рю) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. горе — ГО́РЕ, я, с. 1. Душевні переживання, печаль, смуток; протилежне радість. От у такім горі вернулася [Оксана] додому, ледве-ледве дійшла… (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
  13. горе — Горе, -ря с. 1) Горе, печаль, горесть. Іде дівчина до хати, несе своє горе. Шевч. 276. 2) Горе, несчастіе. З щастя та з горя скувалася доля. Ном. № 1725. на горе йдеться, пішло. Пошло на несчастіе. живе, горя прикупивши. Плоховато живетъ. Ном. № 7506. ум. горенько, горечко. Словник української мови Грінченка