горе

го́ре

ореи]

-р'а, м. (ў) -р'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горе — ГО́РЕ, я, с. 1. Душевні переживання, смуток; протилежне радість. От у такім горі вернулася [Оксана] додому, ледве-ледве дійшла... (Г. Словник української мови у 20 томах
  2. горе — Біда, злигодні, злидні, знегіддя, знегода, клопіт, лихо, напасть, нещастя, притуга, тарапата, лиха година, див. мізерний, нужда, труднощі, худо Словник чужослів Павло Штепа
  3. горе — Нерадість, смуток, печаль; (людське) безголов'я, біда, нещастя, лихо, поневіряння, обр. гірка чаша; пор. СКРУТА. Словник синонімів Караванського
  4. горе — би́тий го́рем (ту́гою). Який багато страждав, переживав; згорьований, засмучений. Коли він пригада її заплакану — горем биту,— його серце рветься від болю на часті (шматки) (Панас Мирний); Плавець, хоч горем битий і безсильний, Не потонув... Фразеологічний словник української мови
  5. горе — Го́ре, -ря, -рю, в го́рі (і в го́рю) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. горе — ГО́РЕ, я, с. 1. Душевні переживання, печаль, смуток; протилежне радість. От у такім горі вернулася [Оксана] додому, ледве-ледве дійшла… (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
  7. горе — Горе — море, всього не вип’єш. Порівнюючи з морем, тут вказується на безмежність горя. Горе не задавить, а з ніг звалить. Від горя люди не помирають, але можуть захворіти. Горе острить розум. У біді людина думає, як з неї вибратися. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. горе — го́ре іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  9. горе — -я, с. 1》 Душевні переживання, печаль, смуток; прот. радість. 2》 Обставини, події, що викликають страждання; біда, лихо, нещастя; прот. щастя. || у знач. виг. Уживається для вираження душевних страждань, викликаних бідою, лихом і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. горе — див. біда Словник синонімів Вусика
  11. горе — 1 (-я) с.; мол. Автомобільна аварія. ПСУМС, 18. 2 (-я) с.; крим. Самогон. БСРЖ, 135; СЖЗ, 32; ЯБМ, 1, 240. Словник жарґонної лексики української мови
  12. горе — Горе, -ря с. 1) Горе, печаль, горесть. Іде дівчина до хати, несе своє горе. Шевч. 276. 2) Горе, несчастіе. З щастя та з горя скувалася доля. Ном. № 1725. на горе йдеться, пішло. Пошло на несчастіе. живе, горя прикупивши. Плоховато живетъ. Ном. № 7506. ум. горенько, горечко. Словник української мови Грінченка
  13. горе — НЕЩА́СТЯ (нещаслива пригода, подія, що завдає кому-небудь страждання; душевний стан людини чи людей або соціально-моральний стан людей, народу, країни, зумовлений нещасливою подією, стражданням і т. ін.), БІДА́, ГО́РЕ підсил., ЛИ́ХО підсил. Словник синонімів української мови