горщик

ГО́РЩИК, а, ч.

Глиняна посудина, признач. перев. для варіння їжі.

– Ой ви, діти – квіти наші! Наварю вам горщик каші, Поїсте ви до смаку, – Мовить баба у кутку (Л. Глібов);

Піч потріскалася й осіла; на припічку перевернений горщик, два кілочка у стіні, що на їх [них] нічого не висить (Марко Вовчок);

// Керамічна або пластмасова посудина з діркою у дні для вирощування квітів та інших рослин; вазон.

В кутку, на великому просторому дощаному столі, стояло кілька горщиків з якимись рослинами (Ю. Смолич);

// Те саме, що нічни́й го́рщик.

Дитині потрібно досягти певного вікового порогу, щоб навчитися користуватися горщиком (з наук.-попул. літ.).

(1) Горлови́й го́рщик – горщик зі звуженим отвором.

– Та меду внеси, тільки не з горлового горщика, а з липівки (М. Стельмах);

(2) Нічни́й го́рщик (горщо́к) – посудина для відправлення природних потреб.

– Ви ось згадали Фауста. Наші фаусти пролізли в усі щілини, а такої, як простір, і не запримітили. Наш простір – кабінет, нічний горщик... (У. Самчук);

Якщо ж Вініаміна Іпатівна ставила Панчішку усім за приклад, .. Ковбик .. сердито кидав їй свою улюблену репліку: – Коли я пас гусей, то воно сиділо на нічному горшку (О. Чорногуз);

В музеї, серед іншого, експонуються нічний горщик і біде Вікторіанської епохи (з наук.-попул. літ.);

Скида́ти / ски́нути гле́чика (го́рщика, го́рщичка і т. ін.), див. скида́ти.

◇ Розби́ти (поби́ти) гле́ка (глек, гле́чик, го́рщик, го́рщика і т. ін.) [з лемі́шкою] див. розбива́ти.