1. Фразеологічний словник української мови

горщик

розби́ти (поби́ти) глек (гле́ка, го́рщик, го́рщика, макі́тру і т. ін.) з ким, рідше між ким і без додатка. 1. Розірвати, порушити дружні стосунки; посваритися. Чи вона сміється, чи просто знущається? Припровадила його сюди, щоб морочити цим глеком. А, може, натяк? Мовляв, нічого не вийде з твоїх залицянь, розіб’ємо глека? (П. Загребельний); Зі своєю свахою Марія Дмитрівна не стрічається: розбила глека під час першого ж знайомства (З журналу); Дівер з невісткою Розбив горщик з лемішкою (П. Чубинський); (Старшина:) За віщо там у вас взялося? З якого побиту горщика розбили? (М. Кропивницький); А це вже надвечір мама питає: “Що це за знак, що ні одна і в хату не наплює, чи не побили, бува, глеків?” (Панас Мирний); Вість, що голова колгоспу і директор школи розбили макітру між собою, безумовно, просочилася .. у маси (В. Бабляк). 2. Розірвати шлюбні зв’язки; розлучитися. Я, може, за день-другий і розпишуся з Христею, бо зі своєю бабою глека побив на друзки (Є. Гуцало). розби́ти гле́чик. (Дід:) Наша головиха.. Вона таки голова! Одна тільки біда — чоловік їй підходящий не знаходиться. Років, мабуть, з вісім уже, як розбила глечик з своїм Іваном, та так і досі сама (О. Левада). розі́б’є́ться глек який. Розіб’ється сімейний глек, а потім нічим не склеїш (Є. Гуцало).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горщик — [горшчиек] -ка, м. (ў) -ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  2. горщик — -а, ч. Зменш. до горщок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. горщик — ГО́РЩИК, а, ч. Глиняна посудина, признач. перев. для варіння їжі. – Ой ви, діти – квіти наші! Наварю вам горщик каші, Поїсте ви до смаку, – Мовить баба у кутку (Л. Словник української мови у 20 томах
  4. Горщик — Го́рщик іменник чоловічого роду, істота населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  5. горщик — Варівник, варійка, варінник, варінча, варінчатко, горщатко, горщеня, гощенятко, горщечок, горщичок Словник синонімів Вусика
  6. горщик — ВАЗО́Н (посудина з землею для квітів; квіти разом із цією посудиною), ГОРЩО́К, ГО́РЩИК, ВАЗО́НОК, ВАЗО́НИК зах., ЗІЛЬНИ́К діал. На мармурових стовпчиках стояли серед газону вазони з старими кучерявими столітниками (І. Словник синонімів української мови
  7. горщик — Го́рщик, -ка, -кові, у -ку; -щики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. горщик — ГО́РЩИК, а, ч. Зменш. до горщо́к. — Ой ви, діти — квіти наші! Наварю вам горщик каші, Поїсте ви до смаку, — Мовить баба у кутку (Гл., Вибр., 1957, 287); В кутку, на великому просторому дощаному столі, стояло кілька горщиків з якимись рослинами (Смолич, V, 1959, 551). Словник української мови в 11 томах