гостонько

ГО́СТОНЬКО, а, ч.

Пестл. до гість.

– Сідайте, мої гостоньки любі та милі! – припрошував дід Грицай (І. Нечуй-Левицький);

– Сідайте, гостоньки милі, сідайте, – запросила Мітчукова (М. Олійник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гостонько — го́стонько іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. гостонько — ГО́СТОНЬКО, а, ч. Пестл. до гість. — Сідайте, мої гостоньки любі та милі! — припрошував дід Грицай (Н.-Лев., IV, 1956, 192). Словник української мови в 11 томах
  3. гостонько — Гостонько, -ка м. ум. отъ гість. Словник української мови Грінченка