гостонько
ГО́СТОНЬКО, а, ч.
Пестл. до гість.
– Сідайте, мої гостоньки любі та милі! – припрошував дід Грицай (І. Нечуй-Левицький);
– Сідайте, гостоньки милі, сідайте, – запросила Мітчукова (М. Олійник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гостонько — го́стонько іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- гостонько — ГО́СТОНЬКО, а, ч. Пестл. до гість. — Сідайте, мої гостоньки любі та милі! — припрошував дід Грицай (Н.-Лев., IV, 1956, 192). Словник української мови в 11 томах
- гостонько — Гостонько, -ка м. ум. отъ гість. Словник української мови Грінченка