гуанін

ГУАНІ́Н, у, ч.

Одна з п'яти азотистих основ, які є складниками нуклеїнових кислот ДНК і РНК (поряд із аденіном, тиміном, цитозином і урацилом).

Гуанін – це безбарвний, аморфний кристалічний порошок. Є похідною пурину (з наук.-попул. літ.);

Іридоцити (пігментні клітини в шкірі риб, земноводних і плазунів) містять кристали гуаніну, що надає блиску шкірі цих тварин (з наук.-попул. літ.).