гуменник

ГУМЕ́ННИК, а, ч.

Великий птах родини качкових із бурим строкатим пір'ям і чорним дзьобом з оранжевою “перев'язкою”; заселяє тундру й тайгу Євразії від Гренландії до Далекого Сходу.

Гуменник прекрасно ходить і навіть бігає по суші, а в разі небезпеки надає перевагу втечі, аніж сховку в траві (з наук.-попул. літ.);

Гуменник зимує в Західній Європі, на морських узбережжях Середземного та Чорного морів (з навч. літ.);

Часто мисливці називають гуменника дикою гускою (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гуменник — -а, ч. Вид диких гусей. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. гуменник — Гуменник, -ка м. = гуменний. Борз. у. Словник української мови Грінченка