гуменник
ГУМЕ́ННИК, а, ч.
Великий птах родини качкових із бурим строкатим пір'ям і чорним дзьобом з оранжевою “перев'язкою”; заселяє тундру й тайгу Євразії від Гренландії до Далекого Сходу.
Гуменник прекрасно ходить і навіть бігає по суші, а в разі небезпеки надає перевагу втечі, аніж сховку в траві (з наук.-попул. літ.);
Гуменник зимує в Західній Європі, на морських узбережжях Середземного та Чорного морів (з навч. літ.);
Часто мисливці називають гуменника дикою гускою (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me