денотат
ДЕНОТА́Т, а, ч., лінгв., філос.
Предмет або явище як об'єкт позначення за допомогою знаків.
Люди також використовують рослинні денотати як засоби зв'язку з потойбічним світом (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- денотат — денота́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- денотат — -а, ч., лінгв. Предмет думки, що відображає предмет або явище об'єктивної дійсності та утворює той понятійний зміст, з яким співвідноситься дана мовна одиниця. Великий тлумачний словник сучасної мови
- денотат — денота́т (від лат. denotatus – позначений, визначений) об’єкт; те, що можна, назвати певним іменем. Словник іншомовних слів Мельничука