1. Великий тлумачний словник сучасної мови

денотат

денота́т

-а, ч., лінгв.

Предмет думки, що відображає предмет або явище об'єктивної дійсності та утворює той понятійний зміст, з яким співвідноситься дана мовна одиниця.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. денотат — денота́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. денотат — ДЕНОТА́Т, а, ч., лінгв., філос. Предмет або явище як об'єкт позначення за допомогою знаків. Люди також використовують рослинні денотати як засоби зв'язку з потойбічним світом (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
  3. денотат — денота́т (від лат. denotatus – позначений, визначений) об’єкт; те, що можна, назвати певним іменем. Словник іншомовних слів Мельничука