дивертикул
ДИВЕРТИ́КУЛ, а, ч., вет., мед.
Мішкоподібне випинання стінки порожнистого органа (стравоходу, кишок, сечового міхура і т. ін.).
Частіше за інших зустрічаються дивертикули травного тракту: стравоходу, кишечника, зокрема дванадцятипалої кишки (з наук. літ.);
За походженням дивертикули бувають природженими або ж утворюються внаслідок внутрішніх і зовнішніх механічних впливів (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дивертикул — диверти́кул іменник чоловічого роду вип'ячування стінки внутрішнього органу Орфографічний словник української мови
- дивертикул — -у, ч. Природжене або набуте мішкоподібне випинання стінки порожнистого або трубчастого органа в людини (стравоходу, кишечника, сечового міхура). Тракційний дивертикул — дивертикул, який виник внаслідок розтягнення стінок порожнистого органа ззовні, зазвичай за рахунок спайок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дивертикул — диверти́кул (від лат. diverticulum – дорога вбік, відхилення) природжене або набуте мішкоподібне випинання стінки порожнистого або трубчастого органа в людини (стравоходу, кишечника, сечового міхура). Словник іншомовних слів Мельничука