1. Орфографічний словник української мови

дивертикул

диверти́кул

іменник чоловічого роду

вип'ячування стінки внутрішнього органу

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дивертикул — -у, ч. Природжене або набуте мішкоподібне випинання стінки порожнистого або трубчастого органа в людини (стравоходу, кишечника, сечового міхура). Тракційний дивертикул — дивертикул, який виник внаслідок розтягнення стінок порожнистого органа ззовні, зазвичай за рахунок спайок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. дивертикул — ДИВЕРТИ́КУЛ, а, ч., вет., мед. Мішкоподібне випинання стінки порожнистого органа (стравоходу, кишок, сечового міхура і т. ін.). Частіше за інших зустрічаються дивертикули травного тракту: стравоходу, кишечника, зокрема дванадцятипалої кишки (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  3. дивертикул — диверти́кул (від лат. diverticulum – дорога вбік, відхилення) природжене або набуте мішкоподібне випинання стінки порожнистого або трубчастого органа в людини (стравоходу, кишечника, сечового міхура). Словник іншомовних слів Мельничука