заговір

ЗАГОВІ́Р, во́ру, ч., розм.

Замовляння.

[Знахар:] Без шепотіння та без заговору не можна (М. Кропивницький);

Особливістю його пастухівства було те, що він ніколи не вживав жодних чарів, примівок [примовок], ворожбитства, усіх отих спльовувань, заговорів (Г. Хоткевич);

* У порівн. Лечу крізь ніч! Цілую очі міста! Мов заговір, ім'я його шепчу. І голос той, риданнями зім'ятий, всотаю в себе, мов суха земля... (О. Забужко).