1. Словник української мови у 20 томах

законотворчість

ЗАКОНОТВО́РЧІСТЬ, чості, ж.

Діяльність, спрямована на створення законів.

Людина, вперше обрана до парламенту, це ще не професіонал. Їй ще треба набратися досвіду, зокрема в законотворчості (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. законотворчість — законотво́рчість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. законотворчість — [законотворч'іс'т'] -чос'т'і, ор. -ч'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  3. законотворчість — -чості, ж. Підготовка і прийняття законів. Великий тлумачний словник сучасної мови