зарубіжжя

ЗАРУБІ́ЖЖЯ, я, с., збірн.

1. Зарубіжні країни.

Хто ризикне надрукувати мої спостереження та одкровення? Хіба ж я не знаю, що публікації про зарубіжжя – компетенція РАТАУ–ТАРС? (О. Шугай);

Проблемі реформування суспільних механізмів, у тому числі й господарського, присвячено значну кількість наукових праць учених України й зарубіжжя (з наук. літ.);

У монографії розкриваються пріоритетні проблеми становлення та розвитку паркової культури як соціально-педагогічної системи в розвинених країнах зарубіжжя (із журн.).

2. Спільнота громадян певної країни, які перебувають, живуть, працюють і т. ін. поза її межами; діаспора (у 1 знач.).

До справи оборони країни та руху опору було залучено церкву, різноманітні комітети, фонди, патріотично настроєне зарубіжжя (з навч. літ.);

Досі діяльність за кордоном учених-медиків з Києва, Харкова, Одеси, як і вся історія медичного зарубіжжя, є білою плямою у вітчизняній науці й заслуговує серйозного та глибокого вивчення (із журн.).

(1) Близьке́ зарубі́жжя – зарубіжжя, представлене країнами колишнього Радянського Союзу.

Вивчення України на фоні близького зарубіжжя сприяє розвитку творчого мислення учнів, формуванню практичних навичок порівнювати, аналізувати, узагальнювати (з наук. літ.);

(2) Дале́ке зарубі́жжя – зарубіжні країни, крім країн близького зарубіжжя.

– Всіх відправляємо .. у найкращі санаторії .. далекого зарубіжжя (В. Чемерис);

Стяг, булава, шабля, нагай та водоосвятна чаша Богдана Хмельницького після його смерті мандрували далеким зарубіжжям (з газ.).