кавалер

КАВАЛЕ́Р, а, ч.

1. Галантний чоловік, який розважає жінку в товаристві, супроводить її під час прогулянки і т. ін.

[Петро:] От тобі, Галю, і кавалер, щоб не скучала сама (Панас Мирний);

– Властиво, ви, як кавалер, повинні були би проводити мене аж до дверей (Г. Хоткевич);

// Той, хто танцює в парі з жінкою; партнер.

Рожеві панни й кавалери у хвилях музики пливуть (В. Сосюра);

Музика. Полька, мазурка. Юлія танцює в сутінках, крутиться все швидше й швидше, вдаючи з себе то даму, то кавалера (Г. Пагутяк);

// Залицяльник.

Кавалери крутилися, бавилися, але ні один не освідчився (Н. Кобринська);

– Пріся? Надивилась я на Прісю за ті два тижні влітку. У неї тільки кавалери в голові (А. Головко);

Багато кавалерів за нею упадало, але її увагою користали тільки двоє: Павло Оленик та італієць із Флоренції Урбан Убальдіні (Ю. Винничук).

2. Те саме, що па́рубок.

[Мотря:] Постановите кварт зо дві горілки – .. то наші кавалери зразу приймуть вас у свою юрбу! (М. Кропивницький).

3. Особа, нагороджена яким-небудь орденом.

Вона знала вже, що се був граф Ф., .. кавалер ордена Заслуги та кількох інших орденів (І. Франко);

Лицар-чернець, колишній кавалер Мальтійського ордена, він проявив чудеса хоробрості при двадцятилітній облозі турками острова Крит (В. Малик).

(1) Стари́й кавале́р – немолодий чоловік, що не був одружений.

[Лікар:] Думаєте, добро яке з того бурлакування? де там! Старий кавалер, то так, все одно, як старий собака (Леся Українка);

Її мати живе при своїм браті, старім кавалері, прикована від кількох років прикрою недугою до крісла (О. Кобилянська);

Був це або старий кавалер, або солом'яний вдовець, якого жінка виїхала на село на час літніх канікул (Б. Лепкий).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me