кавалер

ЗАЛИЦЯ́ЛЬНИК (чоловік, що залицяється до жінки, дівчини), КАВАЛЕ́Р, ПОКЛО́ННИК розм.; ЛОВЕЛА́С, ЗАЛЬО́ТНИК розм., ДЖИГУ́Н розм., ЗАКОХА́НЕЦЬ ірон., БАБІ́Й зневажл., БАБОЛЮ́Б зневажл., БА́БИЧ зневажл. рідше, СПІДНИ́ЧНИК зневажл., ВОЛОЦЮ́ГА зневажл., МОРГУ́Н розм. рідко, СЕЛАДО́Н заст. (той, хто любить залицятися до жінок, дівчат); ДІВЧАЧУ́Р розм., ДІВЧУ́Р розм. (той, хто захоплюється дівчатами). Надія не звертала ніякої уваги на залицяльників, хоч були серед них хлопці хороші й порядні (І. Цюпа); — Надивилась я на Прісю за ті два тижні влітку. У неї тільки кавалери в голові (А. Головко); За оцим ось рогом підстеріг її знехтуваний поклонник і сказав, що вона розбила його серце (Ю. Яновський); — Поруновський хотів стрілятись за свою жінку з ловеласом Кочу (І. Нечуй-Левицький); Старий зальотник не поскупився на компліменти (Л. Дмитерко); — Я й сама бачу, який ти є волоцюга й зальотник!.. — Джиґун! Баболюб! (О. Ільченко); Я, Хома Прищепа, ..хоч і не бабій і не джиґун, ..а на гарну молодицю чи на гарну дівку люблю подивиться (Є. Гуцало); Звертаючись мислено до свого рідного села, пригадую відчайдушного спідничника і розпусника Корсана, якого замінив не менш талановитий ловелас (Ю. Мельничук). — Пор. споку́сник.

ПАРТНЕ́Р (у танцях), КАВАЛЕ́Р розм. Тоня все ще літає у вальсі із своїм фізкультурником, збуджено грає очима до партнера (О. Гончар); Леся обережно зняла зі свого плеча ревізорову руку, мовчки подивилась в обличчя свого кавалера (М. Хвильовий).

ХОЛОСТЯ́К (неодружений чоловік), ПА́РУБОК, МОЛОДИ́К, НЕОДРУ́ЖЕНИЙ, НЕЖОНА́ТИЙ, КАВАЛЕ́Р заст., БУРЛА́КА заст.; ХЛО́ПЕЦЬ, МОЛОДЕ́ЦЬ, МОЛОДА́Н розм., ЛЕ́ГІНЬ діал. (неодружений молодий чоловік). Вчитель недавно приїхав у їхнє село, був холостяком, то мусив сам себе доглядати (Є. Гуцало); "Чи ти ж, — кажу, — парубок, чи удовець?" — "Моя жінка вмерла через рік, як мене батько оженив.." — каже він (І. Нечуй-Левицький); Дядько Тимоха пробував собі молодиком. Всі так ізвикли бачити його без подружжя, що надзвичайно здивувались, дочувшися, що він має одружитися (Б. Грінченко); Гуртожиток для неодружених; Нежонатого не посилай у старости, бо як гарна дівчина — переб'є (прислів'я); Як це сталося, що вона пішла за нього, вічного наймита, старого парубка, бурлаку, що не має навіть власної хати, не то що землі — і досі не знає (М. Коцюбинський); Дорослі хлопці та дівчата з вереском і реготом обганяли санчата дітвори і навмисно падали купою в сніг (З. Тулуб); — От і заславсь молодець до дівчини; а в сватах пішли неабиякі люде (П. Куліш); Чумаченьку, козаченьку! Де ти, молодане? Чом на мене твоє око кареє не гляне (пісня); Не один легінь брав собі за жінку чорняву румунку (А. Хорунжий).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кавалер — кавале́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. кавалер — КАВАЛІР (для дами в товаристві) партнер; (потенційний жених) поклонник, залицяльник; ЖМ. парубок, неодружений; (ордену) орденоносець. Словник синонімів Караванського
  3. кавалер — [кавалер] -ра, м. (на) -ров'і/-р'і, мн. -рие, -р'іў Орфоепічний словник української мови
  4. кавалер — -а, ч. 1》 Чоловік, який розважає жінку в товаристві, супроводить її під час прогулянки тощо. || Той, хто танцює в парі з жінкою. || Залицяльник. 2》 розм. Те саме, що парубок. 3》 тільки кавалер. Той, кого нагороджено орденом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кавалер — Парубок, самітний, неодружений, див. орденосець, парень Словник чужослів Павло Штепа
  6. кавалер — КАВАЛЕ́Р, а, ч. 1. Галантний чоловік, який розважає жінку в товаристві, супроводить її під час прогулянки і т. ін. [Петро:] От тобі, Галю, і кавалер, щоб не скучала сама (Панас Мирний); – Властиво, ви, як кавалер... Словник української мови у 20 томах
  7. кавалер — кавале́р (франц. cavalier, італ. cavaliere – вершник, лицар) 1. Член лицарського ордену. 2. Особа, яку нагороджено орденом. 3. Дворянський титул в Іспанії та Італії. 4. Чоловік, який услуговує дамі в товаристві. 5. Партнер у танці. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. кавалер — КАВА́ЛЕ́Р, а, ч. 1. Чоловік, який розважає жінку в товаристві, супроводить її під час прогулянки тощо. [Петро:] От тобі, Галю, і кавалер, щоб не скучала сама (Мирний, V , 1955, 144); — Властиво, ви, як кавалер... Словник української мови в 11 томах
  9. кавалер — Кавалер, -ра и кова́лір, -ра м. Кавалеръ, мужчина. Сама знаю, що не маю кавалера близько. Грин. III. 185. Плачуть мами зи синами, жінки за мужами, а дівчата ластів'ята за кавалерами. Галич. 1867. 2) Холостякъ. Словник української мови Грінченка