1. Словник української мови в 11 томах

кавалер

КАВА́ЛЕ́Р, а, ч.

1. Чоловік, який розважає жінку в товаристві, супроводить її під час прогулянки тощо.

[Петро:] От тобі, Галю, і кавалер, щоб не скучала сама (Мирний, V , 1955, 144);

— Властиво, ви, як кавалер, повинні були би проводити мене аж до дверей (Хотк., І, 1966, 41);

*У порівн. Гуска, як дама, йшла попереду, а гусак, як чемний кавалер, йшов позаду… (Вишня, І, 1956, 346);

// Той, хто танцює в парі з жінкою.

Рожеві панни й кавалери у хвилях музики пливуть.. (Сос., І, 1957, 381);

// Залицяльник.

Кавалери крутилися, бавилися, але ні один не освідчився (Кобр., Вибр., 1954, 91);

— Пріся? Надивилась я на Прісю за ті два тижні влітку. У неї тільки кавалери в голові (Головко, II, 1957, 591).

2. розм. Те саме, що па́рубок.

[Мотря:] Постановите кварт зо дві горілки — .. то наші кавалери зразу приймуть вас у свою юрбу! (Кроп., II, 1958, 25);

В школі моє галіфе помітили і сторож, і учні, .. сторож назвав мене кавалером (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 156).

3. тільки кавале́р. Той, хто нагороджений орденом.

Полкову розвідку щоночі водить на неймовірні завдання.. Козаков, повний кавалер ордена Слави… (Гончар, І, 1954, 370);

Закінчилась війна, товариш Береговий — кавалер восьми бойових орденів, Герой Радянського Союзу (Веч. Київ, 2.ХІ 1968, 2).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кавалер — кавале́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. кавалер — КАВАЛІР (для дами в товаристві) партнер; (потенційний жених) поклонник, залицяльник; ЖМ. парубок, неодружений; (ордену) орденоносець. Словник синонімів Караванського
  3. кавалер — [кавалер] -ра, м. (на) -ров'і/-р'і, мн. -рие, -р'іў Орфоепічний словник української мови
  4. кавалер — -а, ч. 1》 Чоловік, який розважає жінку в товаристві, супроводить її під час прогулянки тощо. || Той, хто танцює в парі з жінкою. || Залицяльник. 2》 розм. Те саме, що парубок. 3》 тільки кавалер. Той, кого нагороджено орденом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кавалер — Парубок, самітний, неодружений, див. орденосець, парень Словник чужослів Павло Штепа
  6. кавалер — КАВАЛЕ́Р, а, ч. 1. Галантний чоловік, який розважає жінку в товаристві, супроводить її під час прогулянки і т. ін. [Петро:] От тобі, Галю, і кавалер, щоб не скучала сама (Панас Мирний); – Властиво, ви, як кавалер... Словник української мови у 20 томах
  7. кавалер — кавале́р (франц. cavalier, італ. cavaliere – вершник, лицар) 1. Член лицарського ордену. 2. Особа, яку нагороджено орденом. 3. Дворянський титул в Іспанії та Італії. 4. Чоловік, який услуговує дамі в товаристві. 5. Партнер у танці. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. кавалер — ЗАЛИЦЯ́ЛЬНИК (чоловік, що залицяється до жінки, дівчини), КАВАЛЕ́Р, ПОКЛО́ННИК розм.; ЛОВЕЛА́С, ЗАЛЬО́ТНИК розм., ДЖИГУ́Н розм., ЗАКОХА́НЕЦЬ ірон., БАБІ́Й зневажл., БАБОЛЮ́Б зневажл., БА́БИЧ зневажл. рідше, СПІДНИ́ЧНИК зневажл., ВОЛОЦЮ́ГА зневажл. Словник синонімів української мови
  9. кавалер — Кавалер, -ра и кова́лір, -ра м. Кавалеръ, мужчина. Сама знаю, що не маю кавалера близько. Грин. III. 185. Плачуть мами зи синами, жінки за мужами, а дівчата ластів'ята за кавалерами. Галич. 1867. 2) Холостякъ. Словник української мови Грінченка