1. Словник української мови у 20 томах

кайф

КАЙФ, заст. КЕЙФ, у, ч.

1. розм. Приємний відпочинок.

Мати лежала на низькій турецькій софі, підклавши обидві руки під голову і простягнувши ноги. Вона, очевидячки, справляла турецький кейф (І. Нечуй-Левицький);

Старий Сулейман поскидав капці, поклав ноги у білих панчохах на софі і пихкав з довгого цибуха. Він справляв тут свій кейф (М. Коцюбинський);

Тут [у Рабаті] усе за традицією готується на повільному вогні, й у цьому є особливий кайф – між перемінами страв можна почитати газету і поміркувати про життя (І. Роздобудько);

// Стан, що приносить задоволення.

– Ти ж знаєш, я люблю їздити у машині. Що не кажи, а це кайф (В. Нестайко);

Після того, як біль відступав і кровообіг заспокоювався, наставала блаженна мить кейфу, і тоді старий завжди згадував Алі (Ю. Логвин);

Поки Ваня безупинно про щось глаголе, себто цитує і жартує, встигаєш прочитати першу строфу .. З почуттям наростаючого кайфу переходиш до наступної (Ю. Андрухович).

2. тільки кайф, жарг. Хворобливий стан мозку, зумовлений вживанням яких-небудь збуджувальних або наркотичних речовин.

– Наркотики? – Ні, звичайне снодійне .. Абсолютно нешкідливий препарат, не дає кайфу, не викликає звикання (О. Авраменко, В. Авраменко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кайф — кайф іменник чоловічого роду насолода; приємність розм. Орфографічний словник української мови
  2. кайф — і кейф, -у, ч., розм. Задоволення, насолода від чого-небудь. || Відчуття задоволення, комфорту, що супроводжується ілюзіями і фантазіями, які виникають у першій стадії гашишного сп'яніння. || Безтурботний, приємний відпочинок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кайф — У, ч. 1. нарк. Стан ейфорії, насолода під дією наркотиків. ◇ Бути під кайфом — перебувати під дією психостимулятора (наркотику, рідше — алкоголю). О вітчизно дорога, під кайфом вічно сонячно-буха... (А. Бондар). 2. Задоволення, насолода. Словник сучасного українського сленгу
  4. кайф — (-у) ч. 1. мол., крим. Задоволення, насолода, будь-які приємні емоції від чогось. <...> не забудь придбати квиток на вечір поезії, інакше не отримаєш свого кайфу від мого чоловіка <...> (Ю. Словник жарґонної лексики української мови
  5. кайф — ЗАДОВО́ЛЕННЯ (почуття, стан вдоволення чим-небудь), УТІ́ХА (ВТІ́ХА), КАЙФ розм. жарт., КЕЙФ заст. жарт. (від приємного байдикування); НАСОЛО́ДА, УСОЛО́ДА заст., РОЗКОШУВА́ННЯ, РАЮВА́ННЯ розм., ЗАЛА́ССЯ розм. рідко (високий ступінь задоволення). Словник синонімів української мови