1. Словник жарґонної лексики української мови

кайф

(-у) ч.

1. мол., крим. Задоволення, насолода, будь-які приємні емоції від чогось. <...> не забудь придбати квиток на вечір поезії, інакше не отримаєш свого кайфу від мого чоловіка <...> (Ю. Андрухович, Рекреації); Бігав на пари, писав книжки, хотів слави, хотів кайфу, дружби і море всього. А життя проминало (Р. Кухарук, Любити хлопчика); Я все роблю тільки для того, аби отримувати кайф (Л. Подерв'янський: УМ, 8.05.2001); Кайф — на землі, а в раю — блаженство (ЛУ, 8.06.2000). БСРЖ, 237; ЯБМ, 1, 403.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кайф — кайф іменник чоловічого роду насолода; приємність розм. Орфографічний словник української мови
  2. кайф — і кейф, -у, ч., розм. Задоволення, насолода від чого-небудь. || Відчуття задоволення, комфорту, що супроводжується ілюзіями і фантазіями, які виникають у першій стадії гашишного сп'яніння. || Безтурботний, приємний відпочинок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кайф — КАЙФ, заст. КЕЙФ, у, ч. 1. розм. Приємний відпочинок. Мати лежала на низькій турецькій софі, підклавши обидві руки під голову і простягнувши ноги. Вона, очевидячки, справляла турецький кейф (І. Словник української мови у 20 томах
  4. кайф — У, ч. 1. нарк. Стан ейфорії, насолода під дією наркотиків. ◇ Бути під кайфом — перебувати під дією психостимулятора (наркотику, рідше — алкоголю). О вітчизно дорога, під кайфом вічно сонячно-буха... (А. Бондар). 2. Задоволення, насолода. Словник сучасного українського сленгу
  5. кайф — ЗАДОВО́ЛЕННЯ (почуття, стан вдоволення чим-небудь), УТІ́ХА (ВТІ́ХА), КАЙФ розм. жарт., КЕЙФ заст. жарт. (від приємного байдикування); НАСОЛО́ДА, УСОЛО́ДА заст., РОЗКОШУВА́ННЯ, РАЮВА́ННЯ розм., ЗАЛА́ССЯ розм. рідко (високий ступінь задоволення). Словник синонімів української мови