1. Словник української мови у 20 томах

каракулівник

КАРАКУЛІВНИ́К, а́, ч.

Той, хто займається розведенням каракульських овець.

Відомий каракулівник.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. каракулівник — каракулівни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. каракулівник — -а, ч. Той, хто займається розведенням каракульських овець. Великий тлумачний словник сучасної мови