качан

КАЧА́Н, а́, ч.

1. розм. Головка капусти.

І межи капустою доброю буває багацько гнилих качанів (Номис);

Романова жінка Раїса якраз капусту шаткувала: на столі гора порубаних качанів, на підлозі – ще голівок із тридцять (Люко Дашвар);

* У порівн. На порозі в клуні виринули двоє малюсіньких хлоп'ят, одно трохи більше, другий зовсім, як качан: обоє в сорочках (С. Васильченко);

Нам назустріч виступив невисокий, круглий, як качан, хлопчина (Ю. Збанацький).

2. Стрижень капусти, який їдять сирим.

Матуся не слухала, того не зробила, Дала їй [Ганнусі] їсти – сирий качан гризти (П. Чубинський);

Солодкі качани в капусниках ми їли над голубим Дінцем (В. Сосюра).

3. Потовщене стебло суцвіття кукурудзи, на якому росте її насіння.

Висока й міцна, як дубина, стояла по горах кукурудза, вип'явши напоказ грубі качани (М. Коцюбинський);

Улянка зсипала веселі зубасті качани в мішок і віднесла їх сушитись на горище (О. Донченко);

Діти на межах обламували кукурудзяні качани, обскубували руді косми, пробуючи, чи цвиркає молочко (Є. Пашковський);

Кукурудза стояла висока, як гай, розкішна. На кожному стеблі по два-три качани (із журн.);

// Таке ж зірване стебло без насіння.

Степан Федорович бере пляшку, одкидає корок з кукурудзяного качана (В. Козаченко);

Можна одержувати бутиловий спирт не з борошна, а з облущених качанів кукурудзи (з газ.).

4. Недоїдена середина яблука або груші; недогризок (у 1 знач.).

Роман поволі гризе грушу й качаном влучає панну (С. Васильченко);

На килимі біля нього валялася купа качанів від яблук, кісточок абрикосів та черешень (Ю. Мушкетик).

◇ (1) На кача́н, зі сл. змерзнути, задубіти і т. ін. – дуже, сильно.

Бігала [Маланка] по селу, змокла, на качан змерзла, поки не випрохала десь паляниці (М. Коцюбинський).