квітчастий

КВІТЧА́СТИЙ, а, е.

1. Укритий квітами.

Дітей маленьких двоє .. по квітчастих Лугах підгірських .. Ішли з села (І. Франко);

Швидко, швидко летить поїзд!.. Високі гори, квітчасті долини, швидкі річки – все так швидко повстає і зникає (Леся Українка);

Під яблунею, що голубливо простерла своє квітчасте гілля, дитяче коло грає в берізоньку (Б. Антоненко-Давидович);

Гожого червневого дня оживилась зелена Малосадова вулиця, квітчасті садиби якої поволі спускалися в низину широкої балки (І. Пільгук);

// Який зображує квіти, зелень.

Вікна були обкладені квітчастою мозаїкою (І. Нечуй-Левицький);

В своєму легкому платті, з квітчастими візерунками, вона була подібна до красивої пташки (О. Гуреїв);

// На якому зображені квіти.

На низенькому столику з тонкими вигнутими ніжками парував бронзовий кавник у формі крилатого лева і чекали порцелянові квітчасті горнята (Ю. Винничук).

2. Різного кольору; різнобарвний.

З-за рогу квітчастим гуртом виткнулися дівчата (І. Кириленко);

// Пістрявий, строкатий.

Дітвора біля нього крутилась – червоні фези, квітчасті халати, аж в очах рябіло (М. Коцюбинський);

Широка спідниця складками спадала додолу, на чорний тонкий светерок [светрик], який щільно облягав стан, була накинута квітчаста хустка (С. Андрухович).

3. перен. Дуже прикрашений; примхливий, пишний (про мову, слова і т. ін.).

Квітчастою мовою він від усього дворянства дякував земців [земцям] за ту честь, якою вітали їх (Панас Мирний);

Догоряє, попеліє дивне щастя... Зажурився день – замріяний і млистий, А думки мої, надхненні [натхненні] та квітчасті, Опадають вересневим, жовтим листям... (О. Теліга).