кебетний
КЕБЕ́ТНИЙ, а, е, розм.
Те саме, що кебе́тливий.
Кебетний чоловік (Сл. Б. Грінченка);
Хлопець був дотепний, кебетний (А. Кримський);
– Є славна молодь... Перший – Куліш Панько. Кебетний та заповзятий! (Василь Шевчук);
Малий Макс був на диво кебетним хлопчиною, але занадто вже верескливим (Ю. Винничук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кебетний — кебе́тний прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- кебетний — див. розумний; умілий Словник синонімів Вусика
- кебетний — -а, -е, розм. Те саме, що кебетливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кебетний — ЗДІ́БНИЙ (який має природні здібності до чогось), ЗДА́ТНИЙ рідше, УДА́ТНИЙ (ВДА́ТНИЙ), ВДА́ЛИЙ, КЕБЕ́ТЛИВИЙ розм., КЕБЕ́ТНИЙ розм., СПОСІ́БНИЙ (СПОСО́БНИЙ) розм., СТЕ́ПНИЙ розм., ЗДА́НИЙ діал., ХИСТКИ́Й діал. Словник синонімів української мови
- кебетний — Кебе́тний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кебетний — КЕБЕ́ТНИЙ, а, е, розм. Те саме, що кебе́тливий. Кебетний чоловік (Сл. Гр.); Хлопець був дотепний, кебетний (Крим., Вибр., 1965, 413). Словник української мови в 11 томах
- кебетний — Кебе́тний, -а, -е = кебетливий. Кебетний чоловік. Кіев. г. Словник української мови Грінченка