кипіння

КИПІ́ННЯ, я, с.

1. Дія і стан за знач. кипі́ти 1, 2.

– Щось хочете сказати? – Хочу, – відповіла мати, здіймаючи з країв мідного таза рожеву, тремтливу від кипіння пінку (А. Шиян);

Шум кипіння антифризу нагадував шипіння колонок .. перед тим, як вибухнути (І. Карпа);

Люблю .. Кипіння сталі (Л. Забашта);

Це тремтіння зумовлене кипінням розплавленої маси металів та мінералів усередині центрального вогнища (В. Бабляк);

Потік то віддалявся, то знов біг назустріч. У спокійних місцях він наче завмирав, дрімав на осонні, але досить було йому натрапити на каміняччя, як закипав холодним кипінням, плигав, плескався здичавілими хвилями (М. Олійник).

2. перен. Бурхливий рух, діяльність.

Знов робота, кипіння, тесання. Виростає, всміхається дім, – І змішалися праця й кохання Під наметом умито-дзвінким (М. Рильський);

Життя – мить, кипіння, вихор (О. Бердник);

Тепер Федір збагнув інше: перемога теж не перепустка в царство спокою, сну. Вона – лише мить життя. Воно ж – вічне кипіння, поступ (Ю. Мушкетик).

3. чого, перен. Бурхливий вияв яких-небудь почуттів.

Єжов, ставши простішим своєю сидячою постаттю і силою стримуючи кипіння схвильованості, став відповідати, неначе витягаючи слова із свіжого роздумування (Т. Осьмачка);

Мати, погамувавши кипіння своєї радості, терпляче жде, поки син здоровкається з чабанами та чабанками (О. Гончар).