киселиця
КИСЕЛИ́ЦЯ, і, ж.
Драглиста страва зі слив та борошна або крупів.
[Мати:] Ну, жніте ж, дітоньки, а я піду, зварю вам киселиці на полудень (Леся Українка);
– Розтовкмачте, пане начальнику, нам, калікам-недорікам, що то за киселиця-печериця і для чого годиться (М. Сиротюк);
Протерті сливи змішують з відваром, у якому варились ягоди, доводять до кипіння, всипають злегка підсмажене кукурудзяне борошно або манні крупи, цукор і варять. Киселицю подають гарячою (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- киселиця — кисели́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- киселиця — -і, ж. Драглиста страва зі слив та борошна або круп. Великий тлумачний словник сучасної мови
- киселиця — КИСІ́ЛЬ (драглиста страва з ягідного або фруктового сиропу, молока тощо, звареного з крохмалем або борошном); ХОЛОДЕ́ЦЬ розм., КУЛА́ГА діал. Словник синонімів української мови
- киселиця — Кисели́ця, -ці, -цею; -ли́ці, -ли́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- киселиця — КИСЕЛИ́ЦЯ, і, ж. Драглиста страва зі слив та борошна або круп. [Мати:] Ну, жніте ж, дітоньки, а я піду, зварю вам киселиці на полудень (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- киселиця — Киселиця, -ці ж. Родъ киселя, варимаго изъ сливъ и кукурузныхъ крупъ (Шух. І. 143) или изъ муки кукурузной гречневой или ржаной. (Kolb. І. 54), ячменной или овсяной. Желех. Словник української мови Грінченка