1. Словник української мови у 20 томах

клеймувальник

КЛЕЙМУВА́ЛЬНИК, а, ч.

Робітник, що займається клеймуванням чого-небудь.

Клеймування готового прокату здійснює клеймувальник дільниці технічного контролю (з навч. літ.);

Близько року брат працював клеймувальником птиці на птахофабриці (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клеймувальник — клеймува́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. клеймувальник — -а, ч., спец. Робітник, що здійснює клеймування чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. клеймувальник — КЛЕЙМУВА́ЛЬНИК, а, ч., спец. Робітник, що займається клеймуванням чого-небудь. Довгий час важкою працею для клеймувальників було.. клеймування гарячих блюмів і слябів (Наука.., 6, 1956, 16). Словник української мови в 11 томах