1. Орфографічний словник української мови

клеймувальник

клеймува́льник

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клеймувальник — -а, ч., спец. Робітник, що здійснює клеймування чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. клеймувальник — КЛЕЙМУВА́ЛЬНИК, а, ч. Робітник, що займається клеймуванням чого-небудь. Клеймування готового прокату здійснює клеймувальник дільниці технічного контролю (з навч. літ.); Близько року брат працював клеймувальником птиці на птахофабриці (із журн.). Словник української мови у 20 томах
  3. клеймувальник — КЛЕЙМУВА́ЛЬНИК, а, ч., спец. Робітник, що займається клеймуванням чого-небудь. Довгий час важкою працею для клеймувальників було.. клеймування гарячих блюмів і слябів (Наука.., 6, 1956, 16). Словник української мови в 11 томах